Городской топос в “Дублинцах” Джеймса Джойса: синхронизация пространственной одновременности

Abstract

В статье рассматривается городской топос пространственной одновременности в эпифанической модели Джеймса Джойса. Использование метода моделирования пространственной одновременности позволяет выяснить, что городской топос передается тремя видами опыта: 1) прошлый опыт (конструкция “used to”, предлог “after”, перфектные формы глагола); 2) собственно пространственная одновременность, которая передается серийными видо-временными формами продолженного вида, восклицательными, побудительными, вопросительными предложениями; 3) вневременный опыт обнаруживается в топонимике, в реалиях религиозной, культурной и литературной жизни Ирландии, в идиоматике английской речи дублинцев. Ключевые слова: городской топос, эпифаническая модель, идиостиль писателя, пространственная одновременность.У статті розглядається міський топос просторової одночасності в епіфанічній моделі Джеймса Джойса. Використання методу моделювання просторової одночасності дозволяє виявити, що міський топос передається трьома видами досвіду: 1) минулий досвід (конструкція “used to”, прийменник “after”, перфектні форми дієслів); 2) власне просторова одночасність, яка передається серійними видо-часовими формами тривалої дії, окличними, наказовими, питальними реченнями; 3) позачосовий досвід виявляється у топоніміці, у реаліях релігійного, культурного та літературного життя Ірландії, в ідіоматиці англійського мовлення дублінців. Ключові слова: міський топос, епіфанічна модель, ідиостиль письменника, просторова одночасність.The paper explores urban topos of spatial-temporal simultaneity in James Joyce’s epiphanic model. The use of the method of modeling spatial-temporal simultaneity leads to the assumption that urban topos is transmitted by three types of experience: 1) past experience (“used to” construction, the preposition “after”, and perfect forms of verbs); 2) spatial-temporal simultaneity proper, expressed by serial continuous forms of verbs, exclamatory, imperative, and interrogative sentences; 3) timeless experience that is revealed by toponymy, specifics of religious, cultural, and literary life of Ireland, and in idiomatic English speech of Dubliners. Keywords: urban topos, epiphanic model, writer’s idiostyle.