Ідеологія та етика в письмі Миколи Хвильового

Abstract

Мета статті – означити процес суб’єктивації та емансипаторні стратегії письма М. Хвильового. Зокрема досліджено філософські та ідеологічні аспекти становлення суб’єктом у творах «Я (Романтика)», «Чумаківська комуна» та «Повість про санаторійну зону». Теоретико-методологічну основу склали праці Мішеля Фуко та Юдит Батлер, залучені для аналізу процесу суб’єктивації в письмі; праці Реймона Арона, Сімони Вейль та Алена Бадью були залучені для означення етичних інтенцій письма. Новизна статті полягає в нюансованому аналізі механізмів ідеології (інтерпеляція, мікрофізика, владні взаємини) та оприявненні етичної складової письма М. Хвильового через досвід Української революції 1917–1921 рр. Висновки дослідження доводять, що головний персонаж М. Хвильового схоплюваний у просторі Уявного, так що він опиняється одірваним від обов’язку та залишається на помежів’ї чекіст–людина. На цьому помежів’ї він стає суб’єктом у письмі. Зрештою, послідовно досліджено код Французької революції в перегуку з революційними подіями в Україні 1917–1921 рр. Код Французької революції – не лише інтертекстуальний, але такий, що допомагає уникнути травматизму революційних подій, водночас означуючи революцію як радикальний розрив у дискурсі та часі. Спершу аналізована як емансипаторна стратегія, революція відкриває етичний та трагедійний аспекти письма.

The purpose of the publication is to identify the process of subjection and emancipatory strategies in M. Khvylovyi’s writing. In particular, to examine the philosophical and ideological aspects of becoming-asubject in «Ya (Romantyka)», «Chumakivska komuna», and «Povist pro sanatoriinu zonu». The theoretical and methodological basis are works of Michel Foucault and Judith Butler, involved in the analysis of the process of subjectification in writing; works of Raymond Aron, Simone Weil, and Alain Badiou were involved in defining the ethical intentions of writing. The novelty of the article lies in the nuanced analysis of mechanisms of ideology (interpellation, microphysics, and power relations) and the elucidation of the ethical component of M. Khvylovyiʼs writing through the experience of the Ukrainian Revolution of 1917– 1921. Conclusions of the study prove that the main character of M. Khvylovyi is captured in the Imaginary, so that he finds himself detached from duty and remains on the borderline between a chekist and a human. On this borderline, he becomes a subject in writing. Finally, the article consistently explores the code of the French revolution in connection with revolutionary events in Ukraine of 1917–1921. The code of French revolution is not only Khvylovyiʼs intertextual code that helps to escape the traumatic revolutionary events but also indicates the revolution to be a radical rupture in discourse and time. Analyzed as an emancipatory strategy, the revolution reveals the ethical and tragic aspects of writing.