Графіка Людмили Бруєвич 90-х років ХХ століття

Abstract

Людмила Бруєвич – одна з найбільш відомих та популярних вітчизняних художниць-графіків. Утім, дослідження творчості нового покоління українських митців, яке повністю сформувалося вже після 1991 року, лише розпочинається. Розвідка є фактично першою науковою публікацією про творчість мисткині. У графіці Л. Бруєвич можна простежити вплив традицій народного та наївного мистецтва, українського бароко, хоча водночас – це органічне, природне й цілком сучасне явище. Улюбленою технікою художниці є офорт; вона також звертається до акварелі. Уже в ранніх роботах 1991–1992 років («Ніч», «Дівчинка з цуценям», «Примхлива дама» (обидві – 1991 р.), «Весела пісенька», «Вечірня пісня», «Туга» (усі – 1992 р.)) формується оригінальний авторський стиль мисткині, що поєднує в собі епічність і гротеск, поетичність і символіку. При цьому зображення майже обов’язково доповнюється каліграфічно написаним текстом, іноді досить великого обсягу. Л. Бруєвич часто звертається до біблійних образів, проте зазвичай трактує їх дуже оригінально та несподівано («Святе сімейство» (1991), «І на престолі Був Сидящий», «Сьомий Янгол», «Блудниця Вавилонська» (усі – 1992 р.), «Тварина, подібна до орла» (1993) та ін.). Найбільш довершеним серед ранніх творів художниці є офорт «Ніч» (1992). У середині 1990‑х років художниця почала ілюмінувати свої офорти, використовуючи для цього лише чотири (інколи – дві) акварельні фарби (кольори: червоний краплак, смарагдовий зелений, вохра та золотий). Це додало її творам яскравості та декоративності й посилило їхню символічну насиченість. У 1994 році були створені «Квітка кохання», а також серія «Спокій», яка складається з п’яти аркушів («Коти», «Русалка», «Три риби», «Риба», «Ваза»). Їх можна вважати найхарактернішими роботами Л. Бруєвич. Водночас у наступних офортах художниці («Нічний звір», «Танок вужів, або Нескінченність», «Доісторична тварина, або Дракон» (усі – 1997 р.)) посилювалося тяжіння до геометричності, яка остаточно запанувала в офортах мисткині 2000–2010‑х років.

Female graphic artist Liudmyla Bruyevych is one of the most famous and popular domestic graphic artists. Yet, there is just the beginning of scientifically studying the work of the new generation of Ukrainian artists, which has been fully formed after 1991. This article is, in fact, the first scientific publication on L. Bruyevych’s work. In her graphic art, one can trace the influence of folk and naive art traditions, as well as the Ukrainian baroque, although at the same time, it is an organic, natural, and quite modern phenomenon. The artist’s favourite technique is etching; besides that, she also draws with watercolours. Already in her early works of 1991–1992 (Night; A Girl with a Puppy; A Capricious Lady (all – in 1991); A Merry Song; An Evening Song; Anguish (all – in 1992), an original authorial style was formed, which combines epic and grotesque, poeticism and symbolism. Wherein an image is almost always supplemented by a calligraphic text, sometimes a quite large one. L. Bruyevych often refers to biblical images, but usually interprets them in a very original and unexpected way (The Holy Family (1991); There Was a Throne in Heaven with Someone Sitting on It; The Seventh Angel; The Whore of Babylon (all – in 1992); The Fourth Beast Was Like a Flying Eagle (1993) and others). The most complete of the artist’s early works is the etching Night (1992). In the mid-1990s, the female artist began to illuminate her etchings, using for this only four (sometimes two) watercolour paints (colours: alizarin crimson, emerald green, ochre, and gold). This added brightness and decorativeness to her works and strengthened their symbolic richness. In 1994, The Flower of Love was created, as well as the series Tranquility, which consists of five sheets (Cats, Mermaid, Three Fishes, Fish, and Vase). They can be considered the most characteristic works of Liudmyla Bruyevych. At the same time, in the artist’s subsequent etchings (Night Beast; Round Dance of Grass Snakes, or Infinity; A Prehistoric Animal, or Dragon (all – in 1997)), the tendency to geometrization gradually intensified, with the latter having finally prevailed in her etchings of the 2000s–2010s.