Семантико-модулятивні конструкції голосних у лікувально-обрядових текстах українців

Abstract

У статті досліджено міфологічну семантику голосних фонем у лікувально-обрядових текстах українців. Мета публікації полягає у вивченні способів звукової передачі міфологічних смислів у текстах замовлянь. Методи дослідження акумулюють засоби наукового пізнання, запозичені з фонології, лінгвістики, філософії. Отримані результати. Процеси міфотворення, орієнтовані на verbum audiunt, мають свої особливості, оскільки стосуються лімбічної системи. Особливість вербального лікування полягає у превалюванні фонового сприйняття і пояснюється тим, що текст адресовано не лише конкретному слухачу, а й уявним міфологічним персонажам. Структура тесту складається з елементів, що формують мелодику мовлення, налаштовуючи звуковий діапазон обряду, амплітуда і частотність якого «налагоджує» зв’язок носія традиції з тотемами і пращурами, коли важливим був не стільки змістовий, скільки емоційно-звуковий компонент обряду. Звукова структура тексту має бінарні ознаки. Зокрема, смисловими опозитами до звукосполучень з мелодикою «дикої» природи є голосні зі сильною артикуляцією, виголошення яких стверджує присутність «свого» в середо­вищі «чужого». Звукова організація обрядового тексту відрізняється структурованістю, яка дублює впорядковану наповненість усесвіту. В цьому аспекті актуалізується опозиція «текст – не‑текст», що є засобом звукового і смислового впорядкування ушкодженого хворобою тіла. Звукова архітектоніка лікувального тексту є системною, оскільки на рівні звуку дублює міфологічну картину всесвіту. Світ людей (космічний «верх») представлений гучними звуками і висхідними інтонаціями, які протиставлені спадним інтонаціям, що стосуються хвороб (космічного «низу»). Використовуючи наказові форми діє­слова, де переважають гучні голосні, здійснюють вигнання хвороби, в імені якої превалюють негучні голосні, демонструючи перевагу верху-життя над низом-смертю. В окресленому аспекті звук є маркером «цього» світу і протистоїть «німому» й «пустому» потойбіччю. Знаковими в цьому плані є мотиви зустрічі братів, спустошення хвороби, благословення.

The article examines the mythological semantics of vowel phonemes in medical and ritual texts of Ukrainians. The purpose of the publication is to study the ways of sound conveyance of mythological meanings in texts of incantations. Research methods accumulate means of scientific knowledge borrowed from phonology, linguistics, and philosophy. The results obtained. Myth-making processes focused on verbum audiunt have their own peculiarities, as they concern the limbic system. The singularity of verbal treatment is the prevalence of background perception, and it is explained by the fact that a text is addressed not only to a specific listener but also to imaginary mythological characters. The structure of a text consists of elements that form the melody of speech, with adjusting the sound range of the rite, whose amplitude and frequency establish the connection of the bearer of a tradition with the times of totems and ancestors, when rather the emotional and sonic component of the rite than the semantic one was important. The sound structure of a text has binary features. In particular, semantic opposites to sound combinations with the melody of wild nature are vowels with strong articulation, whose utterance confirms the presence of the self in the surroundings of the other. The sound organization of a ritual text is distinguished by its structuredness, which duplicates the orderly fullness of the Universe. In this aspect, there is an actualization of the text – non‑text opposition, which is a means of sonic and semantic normalizations of the diseased body. The sonic architectonics of a medical text is systemic because, at the level of sound, it duplicates the mythological picture of the Universe. The human world (the cosmic top) is represented by loud sounds with ascending intonations, which are opposed to descending intonations related to diseases (the cosmic bottom). Via imperative forms of verbs, where loud vowels predominate, a disease is expelled, in whose name non‑loud vowels prevail, demonstrating the superiority of top-life over bottom-death. In this aspect, sound is a marker of this world, and it opposes the dumb and empty otherworld. In this regard, characteristics are motifs of brothers meeting, devastation of a disease, and benediction.