Основні та додаткові «свідчення» Максима Рильського в «Опері СВУ»

Abstract

У статті йдеться про перебування Максима Рильського під арештом та його свідчення у справі СВУ («Спілка визволення України»). Поет перебував під слідством півроку і дав письмово одне основне і вісім додаткових свідчень (23 березня – 28 квітня 1931 р.). Автор характеризує ці «свідчення» як самообмову людини, що потрапила під слідство цілком безневинно. Безневинними були й усі учасники так званої СВУ, яку сфабриковано з метою знищення українства в Україні на догоду радянсько-імперській політиці Союзу РСР. Під тиском слідчих посіпак «свідок» Максим Рильський давав і позитивну, і негативну характеристику арештованим підслідним, серед яких були переважно літератори та інші діячі культури. Однак намагався в своїх оцінках бути максимально стриманим і не позбавленим суто людської гідності. У його свідченнях містилася дуже важлива інформація про літературний процес 20‑х років, яка має посутнє значення для літературознавства як науки. Стаття найбільш характерна саме цим, літературознавчим, акцентом у ній та розкриттям сваволі імперського тиску на розвиток літератури в умовах підколоніальної України та людини в ній. Наголошено також на справедливому оскарженні самого судового процесу СВУ та виправданні всіх його учасників. Цинічне радянське судочинство 1989 року визнало вирок щодо засуджених за цим процесом несправедливим. Усіх засуджених було реабілітовано (більшість їх загинула в радянських катівнях), а Максиму Рильському доводилося в тих умовах продовжувати поетичну творчість, яка була нерідко своєрідним самокатуванням поета.

The article is about Maksym Rylskyi’s arrest and his evidence in the case of the Union for the Liberation of Ukraine (ULU). The poet has been on remand for six months and given one written and eight additional testimonies (March 23 – April 28, 1931). The author of the report characterizes this “evidence” as a self-slander of a person put on a trial quite innocently. All members of the so-called Union for the Liberation of Ukraine, a fictitious organization invented to destroy Ukrainians in Ukraine in favour of the Soviet-imperial policy of the USSR, have been innocent. Under pressure from investigative henchmen, «witness» Maksym Rylsky has given both positive and negative characteristics to the arrested suspects. These are mainly writers and other figures of culture. However, he has tried to be as restrained as possible and not deprived of purely human dignity in his assessments. His testimonies contain valuable information about the literary process of the 1920s, which is of current importance for literary science. The report is characterized by a literary emphasis. The author reveals the arbitrariness of imperial pressure on the development of literature in the conditions of colonial Ukraine and on a person in it. It is emphasized also on the fair appeal of the trial of the Union for the Liberation of Ukraine and the acquittal of all its convicts. In 1989, the cynical Soviet judiciary admitted the sentence of those accused participants was unfair. All convicted are rehabilitated (most of them have perished in the Soviet torture chambers), and Maksym Rylsky had to continue writing poetry in those conditions. It has often been a kind of self-torture of the poet.