Рух опору проти влади більшовиків на Глухівщині у 1920–1921 роках: діяльність повстанських та партизанських загонів

Abstract

У статті проаналізовано історію діяльності повстанських та партизанських загонів на Глухівщині у 1920–1921 роках. В ході розгляду даного питання визначено причини розгортання Руху Опору проти влади більшовиків, представлено основні факти протистояння. На конкретних прикладах показано, що совєти відразу не змогли встановити свою владу. Тодішнє селянство бачило комуністів найчастіше з найневигіднішого для них боку, а ті, у свою чергу, проводили достатньо жорстоку політику з розстрілами та контрибуціями. Спочатку вони толерували з опозицією, проводячи пропаганду, але після підписання у 1921 р. мирного договору з Польщею з фронту повернулись війська Червоної армії. Совєцька влада тепер могла їх широко використовувати проти повстанського руху. Крім того, голод 1921–1922 рр. підірвав матеріальну базу повстанського опору. Також і населення змирилось з новою владою, втомлене роками війни. Попри наявність у гаслах повстанців прагнень політичного характеру, Рух Опору пішов на спад і був придушений.

The author of the article analyzed the history of the activity of rebel and partisan units in the Hlukhiv region in 1920-1921. In the course of consideration of this issue, the reasons for the deployment of the Resistance Movement against the Bolshevik authorities were determined, and the main facts of the confrontation were presented. Thus, using specific examples, the article presents that the Soviet government could not adjust its status and the peasantry at that time saw the communists most often from the most unfavorable point of view for them. And they, in turn, carried out a fairly brutal policy with executions and contributions. At first, they tolerated the opposition by carrying out propaganda, but after the signing of the peace treaty with Poland in 1921, the Red Army troops returned from the front. The Soviet authorities could now widely use them against the insurgent movement. In addition, the famine of 1921-1922 undermined the material base of the rebel resistance. The population also came to terms with the new government, tired of years of war. Despite the presence of political aspirations in the slogans of the rebels, the Resistance Movement declined and was suppressed by the authorities.