Нормативно-правове регулювання громадського контролю за діяльністю навчальних закладів України (друга половина ХІХ — початок ХХ ст.)

Abstract

Аналіз нормативно-законодавчої бази другої половини ХІХ — початку ХХ ст. засвідчив, що у Російській імперії ідея всебічного громадського контролю над освітою отримала досить обмежене практичне втілення, переважно у формі надання незначних наглядово-управлінських повноважень впливовим і заможним дворянам-поміщикам. Доведено, що більшу роль мало представництво земських та міських органів самоврядування у повітових й губернських училищних радах, а також окремих станів — у складі попечительських рад жіночих гімназій. Втім, на кожному вищому рівні освіти (починаючи із сільських шкіл і закінчуючи університетами) ступінь прямого впливу громадськості ставав все менш помітним, або взагалі був майже відсутній (наприклад, у вищій школі). Лише на початку ХХ ст., в умовах наростання революційних настроїв населення, уряд пішов на певні поступки щодо послаблення нагляду та контролю за діяльністю навчальних закладів — розширив склад педагогічних рад середніх навчальних закладів та дозволив створення батьківських комітетів.

The analysis of normative-legislative base of the second half of the ХІХth and early ХХth centuries showed that in the Russian Empire, the idea of comprehensive public control over education acquired quite limited practical implementation. This is mainly about the providing insignificant supervisory and managerial powers to influential and wealthy nobles, landlords. It was proved that more significanin the countyce was representation of provincial and city self-government bodies in the county and provincial school councils, social classes in the board of trustees of women’s gymnasia. However, at each higher education level (ranging from rural schools to universities) the level of direct public influence became less noticeable or even was almost absent. Only in the conditions of an increase in the revolutionary mood of the population at the beginning of the twentieth century the government made concessions regarding the relaxation of supervision and control over the activities of educational institutions — expanded the composition of pedagogical councils of secondary schools and allowed the creation of parent committees.