Особливості ремоделювання лівого шлуночку у пацієнтів з ішемічною хворобою серця та метаболічним синдромом після черезшкірного коронарного втручання з приводу гострого коронарного синдрому без стійкої елевації сегменту ST на фоні кардіоцитопротекторної терапії

Abstract

Мета дослідження: порівняти вплив довготривалої терапії триметазидіном та кверцетином у пацієнтів з ішемічною хворобою серця (ІХС) та метаболічним синдромом (МС) після черезшкірного коронарного втручання (ЧКВ) з приводу гострого коронарного синдрому без стійкої елевації сегменту ST (ГКС бeз ST) на перебіг ремоделювання лівого шлуночку (ЛШ) та стан його діастолічної функції. Матеріали та методи. 99 пацієнтів з МС (М: Ж = 69: 30) у віці 64,1 ± 12,4 років на 2 добу після ЧКВ з імплантацією DES з приводу ГКС бeз SТ були розподілені на 3 групи: І група (n = 31) — стандартна терапія, ІІ (n = 35) — стандартна терапія + триметазидін, 35 мг 2 рази на добу протягом 1 року, ІІІ (n = 33) — стандартна терапія + кверцетин, 40 мг 3 рази на добу протягом 1 року. Фракція викиду (ФВ) ЛШ при рандомізації > 40 % (достовірно не відрізнялася між групами). Через 12,9 ± 1,52 міс. після рандомізації проведена оцінка фізикальних, клініколабораторних даних та показників ехокардіоскопії пацієнтів. Результати. Отримано дані щодо покращення показників ФВ ЛШ (за методом сегментів) в ІІ групі (52,86 ± 4,14, %) та ІІІ (52,72 ± 3,06, %) порівняно з І групою (50,71 ± 4,72, %), (p < 0,05), та відповідно з даними при рандомізації (49,2 ± 5,2, %) для ІІ групи, (р = 0,039) та (49,9 ± 6,1, %) для ІІІ групи, (р = 0,042). Виявлено достовірно меншу кількість пацієнтів з ознаками концентричної гіпертрофії ЛШ (КГЛШ) в групі ІІІ (n = 3) порівняно з групою І (n = 12), (p < 0,05; χ2 = 5,48). Розрахована достовірно менша кількість хворих із наявністю “несприятливих форм” ремоделювання ЛШ (КГЛШ + ексцентрична гіпертрофія ЛШ) в групі ІІ (n = 8) порівняно з групою І (n = 19), (p < 0,05; χ2 = 4,22) та в групі ІІІ (n = 7) порівняно з групою І, (p < 0,05; χ2 = 4,54). В ІІ групі отримано достовірно більшу кількість пацієнтів з ознаками діастолічної дисфункції ЛШ І типу (n = 20) порівняно з І групою (n = 6), (p < 0,05; χ2 = 4,43). Висновки. Довгострокове додання до базисної терапії препарату кверцетину сприяє покращенню систолічної функції ЛШ за рахунок сегментарної скоротливості; зменшенню кількості пацієнтів з ознаками “несприятливих форм” геометрії ЛШ (концентричної та ексцентричної гіпертрофії ЛШ). Терапія препаратом триметазидіном протягом 1 року достовірно покращує ФВ ЛШ (методом сегментів) та діастолічну функцію ЛШ у пацієнтів з МС після ЧКВ з приводу ГКС без ST.

Цель исследования: сравнить влияние долгосрочной терапии триметазидином и кверцетином у пациентов с ишемической болезнью сердца (ИБС) и метаболическим синдромом (МС) после чрескожного коронарного вмешательства (ЧКВ) по поводу острого коронарного синдрома без стойкой элевации сегмента ST (ОКС бeз ST) на течение ремоделирования левого желудочка (ЛЖ) и состояние его диастолической функции. Материалы и методы. 99 пациентов с МС (М: Ж = 69: 30) в возрасте 64,1 ± 12,4 года на 2 сутки после ЧКВ с имплантацией DES по поводу ОКС бeз SТ были распределены на 3 группы: I груп/ па (n = 31) — стандартная терапия, II (n = 35) — стандартная терапия + триметазидин, 35 мг 2 раза в сутки в течение 1 года, III (n = 33) — стандартная терапия + кверцетин, 40 мг 3 раза в сутки в течение 1 года. Фракция выброса (ФВ) ЛЖ при рандомизации e” 40 % (достоверно не отличалась между группами). Через 12,9 ± 1,52 мес. после рандоми/ ции проведена оценка физикальных, клинико-лабораторных данных и показателей эхокардиоскопии. Результаты. Получены данные об улучшении показателей ФВ ЛЖ (рассчитанной методом сегментов) во II группе (52,86 ± 4,14, %) и III (52,72 ± 3,06, %) по сравнению с I группой (50,71 ± 4,72, %) (p < 0,05), и с данными соответствующей группы при рандомизации (49,2 ± 5,2, %) для II группы (р = 0,039) и (49,9 ± 6,1, %) для III группы (р = 0,042). Вы/явлено достоверно меньшее количество пациентов с признаками концентрической гипертрофии ЛЖ (КГЛШ) в группе III (n = 3) по сравнению с группой I (n = 12), (p < 0,05; χ2 = 5,48). Рассчитано достоверно меньшее количество больных с наличием “неблагоприятных форм” ремоделирования ЛЖ (КГЛШ + эксцентрическая гипертрофия ЛЖ) в группе ІІ (n = 8) по сравнению с группой I (n = 19), (p < 0,05; χ2 = 4,22) и в группе ІІІ (n = 7) по сравнению с группой І (p < 0,05; χ2 = 4,54). Во II группе получено достоверно большее количество пациентов с признаками диастолической дисфункции ЛЖ I типа (n = 20) по сравнению с I группой (n = 6), (p < 0,05; χ2 = 4,43). Выводы. Долгосрочное добавления к базисной терапии пациентов с МС после ЧКВ по поводу ОКС без ST препарата кверцетина способствует улучшению систолической функции ЛЖ за счет сегментарной сократимости; уменьшению количества пациентов с признаками “неблагоприятных форм” геометрии ЛЖ (концентрической и эксцентрической гипертрофии ЛЖ). Терапия препаратом триметазидин течение 1 года достоверно улучшает ФВ ЛЖ (методом сегментов) и диастолическую функцию ЛЖ.

Objective. To compare the effects of longterm therapy with trimetazidine and quercetin in patients with coronary artery disease (CAD) and metabolic syndrome (MS) after percutaneous coronary intervention (PCI) for acute coronary syn/ dromes without persistent ST/segment elevation (ACS non ST) for a remodeling left ventricular (LV) and the state of its diastolic function. Materials and Methods. 99 patients with MS (M: F = 69: 30) at the age of 64,1 ± 12,4 years by 2 days after PCI with DES implantation for ACS non ST were divided into 3 groups: I group (n = 31) — the standard therapy, II (n = 35) — standard treatment + trimetazidine, 35 mg 2 times a day for one year, III (n = 33) — standard treatment + quercetin, 40 mg 3 times a day for 1 year. Ejection fraction (EF) of LV during randomization was e” 40 % and didn‘t significantly differ between the groups. After 12,9 ± 1,52 months after randomization patients was conducted with physical, clinical, laboratory examination, echocardiography. Results. The data on the improvement of indicators of LVEF (calculated by ‘segments method’) in group II (52,86 ± 4,14, %) and III (52,72 ± 3,06, %) com/ pared with group I (50,71 ± 4,72, %) (p < 0.05), and data corresponding group at randomization (49,2 ± 5,2, %) for group II (p = 0,039) and (49,9 ± 6,1, %) for group III (p = 0,042). It was revealed significantly fewer patients with signs of concentric hypertrophy of LV (CHLV) in the group III (n = 3) compared with the group I (n = 12) (p < 0,05; χ2 = 5,48). It was calculated significantly fewer patients with a “negative forms” of LV remodeling (CHLV + excentric hypertrophy of LV) in the group II (n = 8) compared with the group I (n = 19) (p < 0,05; χ2 = 4 22) and in group III (n = 7) compared with the group I (p < 0,05; χ2 = 4,54). In group II it was received significantly greater number of patients with evidence of diastolic dysfunction type I (n = 20) compared to group I (n = 6), (p < 0,05; χ2 = 4,43). Conclusions. Longterm additions treatment with quercetin for MS/patients after PCI for ACS non ST improves LV systolic function by segmental contractility; reduces the number of patients with symptoms of “negative forms” of LV geometry (concentric and eccentric hypertrophy of the LV). Therapy with trimetazidine for 1 year significantly improved LVEF (by ‘segments method’) and diastolic LV function.