«Эмиссия» источников личного происхождения: к возможностям устной истории в исследовательском локальном пространстве

Abstract

Статья посвящена осмыслению возможностей устной истории в целях пополнения, «эмиссии» источников личного происхождения для изучения антропологических аспектов Великой Отечественной войны. Анализ собранных устных свидетельств очевидцев войны как источника показывает, что воспоминания о войне по смысловому содержанию возможно разделить на три нарративных дискурса. Первый тип нарратива отражает прокоммунистический дискурс, он передает мифы о войне советского времени. Второй тип нарратива – патриотический, в котором история войны не вписывается в рамки традиционной официальной памяти о войне. Третий тип нарратива содержит маргинальный дискурс о войне, который вообще не был вписан в официальный, общегосударственный нарратив. Это воспоминания репрессированных, раскулаченных, пленных, остарбайтеров или воспоминания о встрече на войне или в военное время с такими людьми. Память о войне таких маргинальных групп по-прежнему находится на периферии общественного сознания, представлений о войне, культурной памяти общества об этом событии. Представленные три типа дискурса о войне практически не встречаются в «чистом виде» в воспоминаниях «детей войны». Они переплетаются дополняя и соперничая друг с другом, показывая, что есть прошлое, оставшееся за гранью официальной истории войны.

Стаття присвячена осмисленню можливостей усної історії з метою поповнення, «емісії» джерел особового походження для вивчення антропологічних аспектів Великої Вітчизняної війни. Аналіз зібраних усних свідоцтв очевидців війни як джерела показує, що спогади про війну по смисловому вмісту можливо розділити на три наративних дискурси. Перший тип наративу відображає прокомуністичний дискурс, він передає міфи про війну радянського часу. Другий тип наративу – патріотичний, в якому історія війни не вписується в рамки традиційної офіційної пам’яті про війну. Третього типа наративу містить маргінальний дискурс про війну, який взагалі не був вписаний в офіційний, загальнодержавний нарратив. Це спогади репресованих, розкуркулених, полонених, остарбайтерів або спогади про зустріч на війні або у військовий час з такими людьми. Пам’ять про війну таких маргінальних груп як і раніше перебуває на периферії суспільної свідомості, уявлень про війну, культурої пам’яті суспільства про цю подію. Представлені три типи дискурсу про війну практично не зустрічаються в «чистому вигляді» в спогадах «дітей війни». Вони переплітаються доповнюючи і змагаючись один з одним, показуючи наявність минулого, що залишилося за межею офіційної історії війни.

The Article is devoted to the comprehension of the possibilities of verbal history for addition, «emission» of sources of the personal origin for the study of anthropological aspects of The Great Patriotic war. Analysis of collected verbal certificates of war eyewitnesses as a source shows that recollections about war on meaning content can be divided into three narrative discourses. The first type of the narrative reflects pro-communistic discourse; it conveys myths about the war of soviet time. Second type of the narrative – patriotic, in which war history is not written into the scopes of traditional memory about war. The third type of the narrative contains marginal discourse about war, which was actually not entered in the official, national narrative. These are the recollections of those subjected to repression, dispossessed kulaks, captive, ostarbeiters or recollections about encounters at war or during the war-time with such people. Memory about war of such marginal groups still matters for the public conscience, beliefs about war, cultural memory of society about this event. The presented three types of the discourse about war practically can not be met in «per se» in the recollections the war children. They interlace complementing and contesting with each other, showing that there is past, that remained beyond the bound of official history of the war.