Трансформация протопластов Streptomyces griseus хромосомной и плазмидной ДНК, заключенной в липосомы

Abstract

Осуществлена трансформация протопластов Streptomyces griseus хромосомной и плазмидной ДНК, заключенной в липосомы. Частота трансформации по хромосомным маркерам прототрофности и плазмидным маркерам устойчивости к неомицину и образованию зон угнетения роста с помощью включенной в липосомы ДНК была на 2–3 порядка выше по сравнению с контрольной ДНК без липосом. У трансформантов выделяли плазмидную ДНК, которая стабильно сохранялась на протяжении 6–7 генераций при неизменности фенотипа в течение 12 генераций.

Здійснено трансформацію протопластів Streptomyces griseus хромосомної і плазмідної ДНК, укладеної в ліпосоми. Частота трансформації за хромосомними маркерами прототрофності і плазмідними маркерами стійкості до неоміцину і утворення зон пригнічення росту за допомогою включеної в ліпосоми ДНК були на 2–3 порядки вищими у порівнянні з контрольною ДНК без ліпосом. У трансформантів виділено плазмідну ДНК, яка стабільно зберігалася протягом 6–7 генерацій при незмінності фенотипу протягом 12 генерацій.

S. griseus protoplasts are transformed by chromosomal and plasmid DNA incapsulated in liposomes. The frequency of transformation by chromosomal markers of prototrophity and by plasmid markers of resistance to neomycin and the formation of growth inhibition zones by means of DNA incapsulated in liposomes was two-three orders higher in comparison with control DNA without liposomes. Plasmid DNA was isolated from transformants and remained stable for 6–7 generations, phenotype being unchanged for 12 generations.