Адаптаційні процеси в середовищі внутрішньо переміщених осіб в Україні під час російсько-української війни у ХХІ столітті

Abstract

У розвідці досліджується проблема побутового та психологічного стану внутрішньо переміщених осіб (ВПО) під час російсько-української війни в Україні на прикладі однієї територіальної громади на Вінниччині. Географія новоприбулих на Ямпільщину зафіксована з різних міст і сіл Сходу та Півдня України. Найбільше переселенців було з Київщини, Одеси, Харкова, Миколаєва, Донецька та Херсона. Обрання регіону для переселення було переважно через давні знайомства та пропозиції родичів і однокурсників. Була й певна кількість переселенців, які їхали в невідомість, спираючись на поради волонтерів. Названа група людей виявляється найбільш вразливою через безпорадність і психологічний стан свого перебування в новому для них місці. Особливо це характерно для ВПО, яких розподіляли по селах. Не відразу переселенці взялися приводити до ладу свій побут. Утім, деякі все-таки почали облаштовувати порожні будинки й навколишню територію та з вдячністю сприймали допомогу місцевого населення, яке надавало їм різні побутові речі для домашнього вжитку, одяг, їжу тощо. Найактивніше вписуються в нові умови сім’ї, що вирішили залишитися тут жити та придбали житло. Також висвітлюються умови проживання ВПО, побутові взаємини між місцевим та новоприбулим населенням, безкорисливість і гостинність подолян щодо знедолених людей з території активних бойових дій. Зафіксовано ностальгічні настрої ВПО за своїм краєм (навіть за умови, що їхні домівки вже зруйновані агресором). На основі проведених інтерв’ю можна зробити висновок, що різні соціальні групи переселенців по-різному проходять адаптацію в нових географічних умовах. Наголошується на загальних передумовах облаштування побуту переселенців на Ямпільщині та проявах індивідуальних рис ВПО. З’ясувалося, що значна кількість переселенців не сподівається лише на допомогу держави та приймаючої громади. Вони почали займатися власним господарством, і процес адаптації відбувається не так болісно. Звернено увагу на те, що різні вікові категорії сприймають своє тимчасове перебування неоднаково, але сподіваються повернутися до своїх домівок майже всі. Порушується питання про недостатню увагу до інтеграційних процесів у довоєнний час і необхідність посилити патріотичне виховання в суспільстві.

This research explores issues related to the living conditions and psychological well-being of internally displaced persons (IDPs) during the russo-Ukrainian war in Ukraine, using a case study of one territorial community in Vinnytsia Region. The geography of the newcomers to the Yampil Microregion encompasses various cities and villages in the East and South of Ukraine. The majority of IDPs came from Kyiv, Odesa, Kharkiv, Mykolaiv, Donetsk, and Kherson. The picking of the region for relocation was primarily influenced by existing acquaintances and offers from relatives and classmates. Some IDPs, however, ventured into the unknown, relying on advice from volunteers. This group of individuals is particularly vulnerable due to their sense of helplessness and psychological state in a new environment, especially for those IDPs who were placed in rural areas. Not all IDPs immediately started to put their household in order. Nonetheless, some started to renovate vacant houses and the surrounding areas, and they gratefully accepted assistance from the local population, which provided various household items, clothing, and food. Families that decided to stay and purchased housing integrated most actively into the new conditions. The living conditions of IDPs, interpersonal relationships between local and newcomer populations, and the selflessness and hospitality of the local residents towards those affected by the conflict are also discussed. Nostalgic sentiments among IDPs for their homeland are noted, even though their homes have been destroyed by the aggressors. Based on conducted interviews, it can be concluded that different social groups of IDPs experience adaptation to new geographical conditions differently. Emphasis is placed on the common factors influencing the settlement of IDPs in Yampil Microregion and the display of individual characteristics among IDPs. It has been found that a significant number of IDPs do not rely solely on state aid and the welcoming community but have started their own businesses, making the adaptation process less painful. It is noted that different age groups perceive their temporary stay differently, but nearly all of them hope to return to their homes. The issue of insufficient attention to integration processes during the pre-war period is raised, emphasizing the need to strengthen patriotic education in society.