Політичні амбіції «Грецького проєкту» і його практична реалізація на прикладі імперського втручання у топонімію Південної України

Abstract

Історичні умови формування “грецького проєкту” сягають кінця XVІІ – першої половині ХVIII ст., обумовлені загарбницькими планами розширення території Російської імперії. Головний вектор імперської агресії спрямований на чорноморський та середземноморський регіони пов’язаний з послабленням геополітичних можливостей Османської держави. У 1782 р. в російський політиці був сформульований імперський так званий “грецький проєкт”, де глобальною ідеєю було формуванням створення Грецької держави з центром в Константинополі, на чолі з представником династії Романових. Реалізація проекту також стосувалась сформування держави Дакії з Молдавії, Волощини та Бессарабії – це не повний перелік рис, що передбачалося в рамках “грецького проєкту”. Османська імперія мала бути розчленована або відкинута лише у межі її азіатських володінь. Для здійснення цих планів Російською імперією була розгорнута активна міжнародна дипломатична діяльність в країнах Європи, в грецьких, балканських та азіатських провінціях Османській імперії. Реалізація “грецького проєкту” передбачала демонстрацію прогрецьких настроїв в російській не лише зовнішній, але й внутрішній політиці. Як наслідок на окупованих південноукраїнських територіях та Кримському ханстві осіло чимало грецьких вихідців, які внесли чимало в розвиток цих територій. В той самий час Росія розпочинає масштабну кампанію з перейменування населених пунктів на грецький манер, що призводить до появи концепції заснування населених пунктів саме з початку появи на цих землях Російської імперії. Це спотворення колективної пам’яті та викривлення відліку віку міст та містечок на півдні України. Внаслідок сучасної політики деколонізації в Україні значна кількість населених пунктів отримала свої історичні назви, пов’язані з історією корінних жителів завойованих та анексованих територій. На сьогодні цим законом про деколонізації в Південній Україні та Автономній Республіці Крим перейменовано понад 200 населених пунктів і цей процес триває.

The historical conditions for the formation of the “Greek project” date back to the end of the 17th - the first half of the 18th century, due to the aggressive plans to expand the territory of the Russian Empire. The main vector of imperial aggression aimed at the Black Sea and Mediterranean regions is associated with the weakening of the geopolitical capabilities of the Ottoman state. In 1782, the imperial so-called “Greek project” was formulated in Russian politics, where the global idea was the formation of a Greek state with a center in Constantinople, headed by a representative of the Romanov dynasty. The implementation of the project also concerned the formation of the state of Dacia from Moldavia, Wallachia and Bessarabia - this is not a complete list of features that were envisaged within the framework of the “Greek project”. The Ottoman Empire was to be dismembered or rejected only within the limits of its Asian possessions. To implement these plans, the Russian Empire launched active international diplomatic activities in European countries, in the Greek, Balkan and Asian provinces of the Ottoman Empire. The implementation of the “Greek project” involved demonstrating pro-Greek sentiments in Russian not only foreign, but also domestic policy. As a result, many Greek immigrants settled in the occupied southern Ukrainian territories and the Crimean Khanate, who contributed a lot to the development of these territories. At the same time, Russia is launching a large-scale campaign to rename settlements in the Greek manner, which leads to the emergence of the concept of founding settlements from the very beginning of the appearance of the Russian Empire on these lands. This is a distortion of collective memory and a distortion of the age of cities and towns in Southern Ukraine. As a result of the modern policy of decolonization in Ukraine, a significant number of settlements have received their historical names, associated with the history of the indigenous inhabitants of the conquered and annexed territories. To date, this law on decolonization in Southern Ukraine and the Autonomous Republic of Crimea has renamed more than 200 settlements, and this process is ongoing.