Музична культура України на виклики часу

Abstract

Нині Україна живе в історично визначальну добу, коли йде російсько-українська війна і в суспільстві стверджується відчуття національної гідності та особистого достоїнства цивілізованої європейської людини. Постійно постають порівняння подій 1918–1921 років – часи вперше проголошеної незалежної Української Народної Республіки – і 2022 року, коли з особливою агресією проявилася позиція ворога «остаточно покінчити з українським питанням». Значну роль у тих історичних подіях відіграла також Українська республіканська капела під орудою Олександра Кошиця – перший культурний амбасадор України в Західній Європі та Америці. У сучасному протистоянні цивілізації та дикунства орди потужною «гуманітарною зброєю» стали дії представників української культури, зокрема музикантів. Концертна діяльність наших виконавців охопила музичні естради й театральні сцени різних країн світу. Багато провідних зарубіжних колективів взяли до виконання українську музику. Найбільшого поширення набули Державний Гімн України, пісні «Ой у лузі червона калина» (версія Андрія Хливнюка й ансамблю Pink Floyd), «Стефанія» Kalush-orchestra (переможці Євробачення‑2022). У європейській музичній культурі нині помітні три суттєві складові, що потребують серйозної уваги: 1) Творча спадщина, тобто «русскоє наслєдіє», що насаджувалося впродовж століть; 2) Виконавські сили, тобто пріоритет музикантів з України; 3) Вирішення проблеми в самій Україні, насамперед з названим «русскім наслєдієм». Російсько-українська війна поставила крапки над «і» над багатьма сутнісними явищами життя і стала потужним імпульсом для реорганізаційних процесів як у національній, так і світовій музичній культурі.

Currently, Ukraine is living in a historically defining period of the Russian-Ukrainian war, when the feeling of national dignity and self-respect of a civilized European person is asserted in society. Comparison of the events of 1918–1921 appears constantly – the times of the first proclaimed independent Ukrainian People’s Republic, and 2022, when the enemy’s position to put an end to the Ukrainian question finally is manifested with particular aggression. The Ukrainian Republican Chapel under the leadership of Oleksandr Koshyts – the first cultural ambassador of Ukraine in Western Europe and America – has been of great significance in those historical events. The actions of representatives of Ukrainian culture, musicians in particular, have become a powerful “humanitarian weapon” in the contemporary confrontation between civilization and the savagery of the horde. The concert activity of our performers has covered musical and theater stages of various countries of the world. Many leading foreign groups have decided to perform Ukrainian music. The National Anthem of Ukraine and the songs Oi u luzi chervona kalyna / Oh, Red Viburnum in the Meadow (version by Andrii Khlyvnyuk and the Pink Floyd ensemble), Stefania by Kalush Orchestra (winners of Eurovision Song Contest–2022) have become the most widespread. Nowadays there are three essential components in European musical culture, that require serious attention: 1) Creative heritage, i.e. Russian heritage, spread over the centuries; 2) Performing forces, namely the priority of musicians from Ukraine; 3) Solving the problem in Ukraine itself, primarily with the so-called Russian heritage. The Russian-Ukrainian war has dotted all the “i” over many essential phenomena of life and become a powerful impetus for reorganization processes both in national and world musical culture.