Про одну репліку пізньої римської поезії в Англії та у Криму в XVII столітті

Abstract

Проведено порівняльний аналіз двох написаних у 1616 році віршів-епітафій, присвячених померлим дочці й синові англійського поета Бена Джонсона, і написаній у середині XVII століття епітафії померлій у 12-річному віці Ферах Султан, дочці кримського хана Іслама Герая ІІІ. Показано, що, попри неминучі відмінності, аналізовані англійські і кримськотатарський вірші багато в чому подібні: поети втішають себе тим, що смерть дитини є насправді благом, яке веде її у вічний, кращий світ, дозволивши уникнути земних прикрощів. В обох випадках поети продовжують традицію пізньої римської епітафії.

The essay offers comparative analysis of two epitaphs – one written in 1616 by English poet Ben Jonson and dedicated to his late daughter and son, and the epitaph written in the middle of the 17th century and dedicated to 12 year old late Ferah Sultan, daughter of Crimean Khan Islam Geray III. It is demonstrated that despite all the differences the two poems, the English and Crimean Tatar one, are similar in many aspects: poets support themselves with a thought that child’s death in reality is a benefit, since it gives children a way to better, eternal worlds, and allows them to avoid misfortunes. In both cases poets continue a tradition of late Roman epitaph.

Проведен сравнительный анализ двух написанных в 1616 году стихотворений-эпитафий, посвященных умершим дочери и сыну английского поэта Бена Джонсона, и написанной в середине XVII века эпитафии умершей в 12-летнем возрасте Ферах Султан, дочери крымского хана Ислама Герая III. Показано, что, несмотря на неизбежные различия, проанализированные английские и крымскотатарское стихотворения во многом подобны: поэты ищут утешения в том, что смерть ребенка является на самом деле благом, которое ведет ее в вечный, лучший мир, позволив избежать земных невзгод. В обоих случаях поэты продолжают традицию поздней римской эпитафии.