Історична топографія фортеці та міста Аккерман у 1770–1793 рр.

Abstract

Реконструкція історичної топографії Аккермана спирається на декілька планів міста і фортеці другої половини XVIII ст. Міська забудова характеризувалася хаотичним плануванням з трьома-чотирма локальними районами, сформованими навколо площ. Зовнішні укріплення (рів та стіни) охоплювали посад нерівною дугою. Міська забудова стає щільнішою в міру наближення до фортеці. У самій фортеці також розміщувалися деякі громадські будівлі. Територія оборонного ансамблю поділяється на декілька кварталів. Найвища щільність забудови спостерігається в північно-східній, прибережній частині торгових кварталів, в межах сучасних вулиць Попова та Шабській. До цих пір тут збереглися Грецька церква, яка датується другою половиною 15-го століття, та Вірменська церква (початок 17-го століття). Архаїчне планування простежується в деяких місцях сучасного міста (збігаються напрямки вулиць та контури площі в кварталі між нинішніми вулицями Шабська, Кутузова, Попова і Шевченка). У цьому районі розташовувався один з трьох виїздів з міста, в бік села Катаржа та морської пристані (на мисі, між Шаболатським та Дністровським лиманами), яка відома з 1419 р. На північний схід від цих міських воріт, із зовнішнього боку міських укріплень, розташовувався великий цвинтар (швидше за все, християнський). Два інших виїзди з міста були розташовані в південно- західній частині зовнішньої лінії оборони (дороги до Татарбунар та Бендер). З ними також співвідноситься кладовище, але на цей раз, воно розташоване в межах міста. Це мусульманський мазар, територія якого відповідала чотирьом сучасним кварталам в межах вул. Свердлова-Дзержинського та вул. Кірова-Шевченка. Локалізація кладовища підтверджується випадковими знахідками поховань в цьому міському районі, а також мармурових надмогильних плит з епітафіями старо-османською мовою (одне датоване 1743 р.). На схід від Татарбунарських воріт розташовувався сад, що примикав до лінії оборони в межах кварталів між Першотравневою та вулицею Кірова. Інший сад був розташований за межами міста, на нижній прибережній терасі лиману, на північний захід від Бендерських воріт. Декілька маленьких кладовищ знаходилось всередині міських кварталів. Майже всі вони були пов'язані з церквами або мечетями. Так, на розі вулиць Калініна та Ушакова, згідно з історичними планами, локалізована мечеть з невеликим кладовищем на захід від неї (поблизу сучасної школи № 1). Інше мусульманське кладовище XVI-XVIII ст. було зафіксовано неподалік від фортеці, на південний схід від веж № 1-3 Військового двору. Вірменська та Грецька церкви також мали свої власні кладовища. Кілька десятків поховань до османських часів були зафіксовані в Цивільному дворі, на захід від християнської церкви, під час археологічних розкопок під керівництвом Г. Мезенцевої. Після захоплення Білгорода турками (1484 р.), на місці церкви з'явилася мечеть Баязеда Другого (?). На план Ф. Кауффера 1793 р. вона позначена як Султанська мечеть. Ще одне невелике християнське кладовище XV ст. всередині фортеці було зафіксовано Гр. Авакяном під час розкопок біля східної стіни цитаделі, де поодинокі могили були виявлені ним під вікном апсиди церкви цитаделі. У другій половині XVIII ст. у фортеці налічувалося як мінімум сім мечетей.

Reconstruction has been based on several plans of Akkerman city and fortress. The urban structures were characterized by chaotic planning with distinguished three-four local districts shaped around the squares. External fortifications (the moat and the wall) enveloped the trading quarters by a rough curve. Urban development becomes more dense closer to the fortress. The fortress also housed a few public buildings. The territory of the defensive ensemble is divided into several quarters. The highest density of buildings is seen in the northeastern, coastal part of the trading quarters, near modern streets Popova and Shabskaya. The Greek church still preserved here is dated by the second half of 15th century, and Armenian church dates to early 17th century. The archaic planning is still present at places (outlines of streets and a square in the quarter between the current streets Shabskaya, Kutuzova, Popova and Shevchenko are the same). It was the district with one of the three exits from the city, towards Katarja village and the sea quay (on the cape, between Shabolat and Dniester estuaries), known from 1419. North-east of the city gate, on the external side of the city fortifications, there was a big cemetery (Christian, most likely). Two other exits from the city were located in the south-western part of the external defense line (road to Tatarbunar and Bender). They are also accompanied by a cemetery, this time located within the city line. It is the Muslim mazar, whose surface matched the four modern quarters within the streets Sverdlova- Dzerzhinskogo and Kirova-Shevchenko. Localization of the cemetery is confirmed by stray finds of burials in this urban district, as well as marble grave -stones with epitaphs in the old Ottoman language (with one dated by 1743). East of Tatarbunar gate there is a garden adjoining the defense line in quarters between Pervomaiskaya and Kirova streets. Another garden was located outside the urban boundary, on the lower coastal terrace of the estuary, south-west of Bender gate. A few small cemeteries were found inside the urban buildings. Almost all of them were related to churches or mosques. Thus, at the corner of Kalinina and Ushakova streets, historical plans localize a mosque with a small cemetery west of it (near modern school no. 1). Another Muslim cemetery of 16th—18th century was found near the fortress, south-east of towers no. 1—3 of the Military Court. The Armenian and Greek churches also had their own graveyards. A few dozens of pre- Turkish burials were documented in the Civil Court, west of the Orthodox church, during archaeological excavations led by G. Mezentseva. After seizure of Belgorod by the Turks (1484), the church was replaced by Bayazed Veli’s Mosque (?). Kauffer’s plan marks it as Sultan Mosque. Another 15th century small Christian graveyard inside the fortress was documented by Gr. Avakian’s digs at the eastern wall of the Citadel, where some graves were revealed under a window of apse of the Citadel’s church. There were at least seven mosques in the fortress in the second half of 18thcentury.

Реконструкция исторической топографии Аккермана основана на нескольких планах города и крепости второй половины XVIII в. Городская застройка характеризовалась хаотичной планировкой с тремя-четырьмя локальными районами, сформировавшимися вокруг площадей. Внешние укрепления (ров и стены) охватывали посад неровной дугой. Городская застройка становится более плотной по мере приближения к крепости. В самой крепости также размещались некоторые общественные здания. Территория оборонительного ансамбля делится на несколько кварталов. Самая высокая плотность застройки наблюдается в северо- восточной, прибрежной части торговых кварталов, в пределах современных улиц Попова и Шабской. До сих пор сохранились здесь Греческая церковь, которая датируется второй половиной 15-го века и Армянская церковь (начало 17-го века). Архаичная планировка по-прежнему прослеживается в некоторых местах (направления улиц и контуры площади в квартале между нынешними улицами Шабской, Кутузова, Попова и Шевченко). В этом районе располагался один из трех выездов из города, в сторону деревни Катаржа и морской пристани (на мысу, между Шаболатским и Днестровским лиманами), которая известна с 1419 г. К северо-востоку от городских ворот, с внешней стороны городских укреплений, располагалось обширное кладбище (скорее всего, христианское). Два других выхода из города были расположены в юго-западной части внешней линии обороны (дороги к Татарбунарам и Бендерам). С ними также соотносится кладбище, но на этот раз, расположенное в городской черте. Это мусульманский мазар, территория которого соответствовала четырем современным кварталам в пределах ул. Свердлова-Дзержинского и ул. Кирова- Шевченко. Локализация кладбища подтверждается случайными находками погребений в этом городском районе, а также мраморных надгробий с эпитафиями на старо-османском языке (одно датировано 1743 г.). К востоку от Татарбунарских ворот располагался сад, примыкающий к линии обороны в пределах кварталов между Первомайской и улицей Кирова. Другой сад был расположен за пределами городской черты, на нижней прибрежной террасе лимана, к юго-западу от Бендерских ворот. Несколько маленьких кладбищ находились внутри городских кварталов. Почти все они были связаны с церквями или мечетями. На углу улиц Калинина и Ушакова, согласно историческим планам, локализована мечеть с небольшим кладбищем к западу от него (вблизи современной школы № 1). Другое мусульманское кладбище XVI-XVIII-го вв. было зафиксировано недалеко от крепости, к юго-востоку от башен № 1-3 Военного двора. Армянская и Греческая церкви также имели свои собственные кладбища. Несколько десятков захоронений доосманской эпохи были зафиксированы в Гражданском дворе, к западу от христианской церкви, во время археологических раскопок под руководством Г. Мезенцевой. После захвата Белгорода турками (1484 г.), на месте церкви появилась мечеть Баязеда Второго (?). На план Ф. Кауффера 1793 г. она отмечена как Султанская мечеть. Еще одно небольшое христианское кладбище XV в. внутри крепости был зафиксировано Гр. Авакяном во время раскопок у восточной стены цитадели, где единичные могилы были выявлены под окном апсиды церкви цитадели. Во второй половине XVIII в. в крепости насчитывалось как минимум семь мечетей.