Синтез слова і зображення в сакральному мистецтві

Abstract

У статті розглядаються проблеми синтезу сакрального мистецтва та літератури в середньовічній культурі. Досліджується характер взаємовпливів художнього матеріалу та його текстової основи. На ранніх етапах становлення іконописних зображень велике значення мали історичні передання та описи «самовидців» Ісуса Христа, Богородиці, апостолів. Період формування іконографії на основі свідчень, споминів і священних текстів тривав до VІІІ ст. Поступово ікона перетворюється на своєрідну «сакральну матрицю», самостійний культовий об’єкт, у якому на зміну проблемі історичної схожості приходить реальність, що визначається згодою християнської спільноти. На першому плані виявляється необхідність осягнення за допомогою віри й розуму того, що відтворюють священні образи – їхньої духовної, «істинної» ідеї. Від ХVІІ ст. українські майстри черпають знання іконографічних канонів, технології іконопису, богословські настанови та повчання з ерміній – спеціальних довідників-посібників для малярів, у яких словесно окреслювався образ того чи іншого святого, зокрема його фізіономічні особливості. Відомі також кілька прижиттєвих описів зовнішнього вигляду святих, зокрема св. Миколи Мірлікійського, що збереглися в давніх синаксарях. Відповідно до догмату про пошанування ікон (прийнятого VII Вселенським Собором 787 р.), невід’ємною належністю іконопису є надпис імені святого, що встановлює тотожність між зображенням і його прототипом. Надписи, підписи й супровідні тексти послідовно вводяться в давні станкові твори, настінні розписи та мініатюри. Зображення святих звертаються до віруючих, показуючи їм розкриті книги, розгорнуті сувої. У давньоруському мистецтві класичний тематичний склад житійних циклів святих, що ґрунтувався на візантійській агіографії, доповнювався сюжетами діянь київського запису. Іноді в українських пам’ятках надписи розміщують поряд із зображенням, на тлі ікони – це так звані вкладні тексти. З писемними джерелами були пов’язані сюжети житійних ікон. Синтез писемних джерел та художнього матеріалу найвиразніше виявляється в книжковій мініатюрі. Спостереження над зближенням образотворчого матеріалу та літератури показує, що досвід різних мистецтв не переноситься механічно на чужий для них ґрунт, а перетворюється, трансформується, засвоюється мистецтвом, яке його сприйняло й водночас викристалізовує специфіку кожного з них.The problems of the synthesis of religious art and literature in medieval culture are considered in the article. The nature of interactions of the artistic material and its text basis is investigated. Historical lore and the descriptions of the eyewitnesses of Jesus Christ, the Mother of God, Apostles have been of great significance at the early stages of icon painting image development. The period of iconography formation on the base of the evidences, memories, and sacred texts has lasted till the 8th century. Gradually the icon is transformed into a peculiar sacred matrix, an independent cult object, where the problem of historical similarity is replaced by reality, determined by the consent of the Christian community. The necessity of comprehension with the help of faith and mind of what is reproduced by the sacred images – their spiritual, true idea – appears in the foreground. Starting from the 17th century Ukrainian masters gain knowledge of iconographic canons, techniques of icon painting, theological admonitions, and precepts from Herminia – a special reference book-teaching aid for the painters. The image of a certain saint, especially the physiognomic features, is described in them by words. Several descriptions of the saints’ appearance in their lifetime are also known. These are in particular the images of Saint Nicholas, kept in ancient synaxaria. According to the dogma on the veneration of icons (adopted by the Second Council of Nicaea in 787), the inscription of the saint's name is an integral attribute of the icon painting. It determines the sameness between the image and its prototype. Inscriptions, signatures, and accompanying texts are introduced consistently into ancient easel works, wall paintings, and miniatures. The images of saints are applied to the faithful, showing them the opened books, and unfolded scrolls. In the Old Ruthenian art the classical thematic structure of the saints’ life cycles, based on the Byzantine hagiography, has been supplemented with plots of the actions of Kyiv recording. Sometimes in Ukrainian monuments, the inscriptions are placed near the image, on the icon’s background. These are the so-called supplementary texts. The plots of the living icons have been connected with the written sources. The synthesis of written sources and artistic material is the most evident in the book miniature. Observation of convergence of the visual material and literature shows, that the experience of various arts isn’t transferred mechanically on the surface foreign for them, but is changed, transformed, and adopted by art, which has perceived it and at the same time crystallizes the peculiarity of each of them.