Міфологема подорожі в локативних конструкціях лікувальних текстів українців

Abstract

У статті досліджено семантику обрядового руху, який здійснює міфологічний персонаж. Мета публікації полягає у висвітленні окремих аспектів обрядового руху, описи якого фіксується в локативних конструкціях лікувальних текстів. Методи дослідження мають міждисциплінарний характер і стосуються суміжних гуманітарних галузей – етнології, фольклористики, лінгвістики та філософії. У лікувальних текстах продукуються два види обрядового руху – доцентровий і відцентровий. Доцентрові текстові конструкції реалізують ідею впорядкування неконтрольованих рухів, наслідком яких є розбалансування тілесної структури. Відповідні мотиви пов’язані із символікою небесних тіл і дублюють їхній рух, ніби запускаючи механізм життя. Відцентровий рух також є необхідною умовою магічного лікування, доцільність якого реалізується в мотивах звільнення від стану спазматичного заціпеніння. Розбалансування тілесної закляклості здійснюється шляхом виконання магічних операцій з міфічними об’єктами, що символізують стан абсолютної статики. У такій ситуації аналогом недужого є лише ті об’єкти, які за своїми характеристиками протиставляються здоровому й міцному тілу, утворюючи дуальні пари з маркуванням + / –. Характерною ознакою відцентрового руху є його описовість, яка презентується як подорож сакрального покровителя. На відміну від казкових сюжетів, у лікувальних текстах описи подорожі є стислими і складаються з лаконічних слів-маркерів, що позначають її головні етапи. Знаковими етапами цієї подорожі є ріка / межа; міст / переправа; гора, скеля /центр світу; дерево / вісь світу; знаковими персонажами є тотемні істоти (пес, баран, кінь) і християнські святі. Окреме місце займають тексти, де згадується «острів мертвих», що активується в мотивах зупинки кровотечі.

The semantics of the ritual action, realized by a mythological character, is studied in the article. The published work is aimed at the explanation of separate aspects of the ritual action, whose description is fixed in the locative constructions of healing texts. The research methods are interdisciplinary in their nature and concern for adjacent humanities, i.e., ethnology, folkloristics, linguistics, and philosophy. There are two types of ritual action in the healing texts, namely centripetal and centrifugal. Centripetal textual constructions realize the idea of the ordering of the uncontrolled actions, which upshot is in the imbalance of corporal structure. The appropriate motifs are connected with the symbolism of the celestial bodies and duplicate their action as if they start up the mechanism of life. Centrifugal action is also a necessary condition of magical healing, whose expediency is realized in the motifs of liberation from the state of spasmodic numbness. Imbalance of the corporeal numbness is realized by the way of execution of the magical operations with mythical objects, symbolizing the state of absolute statics. In such a situation, the analogue of the sick includes only those objects, which, by their characteristics, are opposed to a healthy and strong body, forming dual pairs with the + / – marking. Descriptiveness is a typical feature of the centrifugal action. It is presented as the travel of the sacred patron. Unlike the fairy plots, the descriptions of the travel in the healing texts are concise and consist of laconic word-markers, designating its major phases. Significant stages of this journey are the river / border; bridge / crossing; mountain, rock / center of the world; tree / axis of the world. Totemic creatures (dog, sheep, horse) and Christian saints act as iconic characters. A special place is distinguished in the texts, where the ‘island of the dead’ is mentioned. It is activated in the motifs of the bleeding halt.