Особа митця і творчий акт як метафізичні категорії. Контекст Тараса Шевченка

Abstract

Авторка статті наголошує на розширенні інтермедіального методу через синтез мистецьких і наукових інтерсеміотичних кодів. Це можливе завдяки відновленню у XX ст. герменевтики як досвіду захисту істини в науці та мистецтві. Науковий пошук цілісності свідомості передбачає зустріч із геніальністю. Для прикладу береться особистість Тараса Шевченка.

The author emphasizes the possibility of expanding intermedial method due to synthesis of artistic and academic intersemiotical codes. In the twentieth century it became possible after restoration of hermeneutics as an experience protecting truth in science and art. The search of integrity of consciousness provides the possibility of meeting genius. Here the author deals with the person of Taras Shevchenko.

Автор статьи указывает на возможность расширения интермедиального метода за счет синтеза интерсемиотических кодов искусства и науки. Это стало возможным благодаря возрождению в XX ст. герменевтики как опыта защиты истины в науке и искусстве. Научный поиск целости сознания предполагает возможность встречи с гениальностью. Последнее указывает на личность Тараса Шевченко.