Синергетична концепція творчості у поетів перших десятиріч ХХ ст. (Б.-І. Антонич, В. Свідзинський, і. Анненський)

Abstract

Статтю присвячено розгляду поетичних систем Б. І. Антонича, В. Свідзинського та І. Анненського крізь призму теорії синергетики. До уваги беруться, зокрема, такі аспекти, як явище синтезу мистецтв, синестезійна ейдологія, метамистецький дискурс, позавербальна сфера як предмет поетичної ейдології та окремі питання рецепції текстів, передусім питання виникнення т. зв. рецептивного парадоксу.

В статье рассматриваются поэтические системы украинских поэтов Б. И. Антоныча, В. Свидзинского и русского поэта И. Анненского сквозь теорию синергетики. В частности уделено внимание таким аспектам, как явление синтеза искусств, синестезийная эйдология, дискурс метаискусства, вневербальная сфера как предмет поэтической эйдологии, и отдельным вопросам рецепции текстов, в первую очередь вопросам возникновения т. н. рецептивного парадокса.

The paper considers poetic systems of B. I. Antonych, V. Svidzyns’ky and I. Annens’kyi through the prism of the theory of synergetics. The attention is paid to such aspects as phenomenon of the synthesis of arts, the problem of synesthesia eidology, metaartistic discourse, extraverbal sphere as a subject of poetic eidology and some questions about appearance of so-called receptive paradox.