Кинжалы XIV—XVI вв. из Латвии

Abstract

Кинжал — короткое оружие для укола, оснащенное односторонним или двусторонним заточенным, узким и продолговатым лезвием. Кинжал принадлежит к функциональной подгруппе рукояткового оружия. В основе классификации кинжалов лежит форма лезвия и рукоятки. Для успешного создания типологии важна идентификация и разграничение кинжала и ножа. Во второй половине XIX в., когда развивается археология оружия, как самостоятельная исследовательская отрасль, исследователи форму лезвия и рукояток использовали как главный критерий для различения кинжала и ножа [Šnore, 1980, 199. lpp.]. С первой четверти ХХ в. к этим критериям присоединились размеры кинжала. Автор при типологическом анализе кинжалов, обнаруженных на территории Латвии, использовал также функциональные особенности боевых средневековых кинжалов.

Кинжал — коротка зброя для уколу, облаштована одностороннім чи двохстороннім загостреним, вузьким та продовгуватим лезом. В основу класифікації кинжалів покладено форму леза та рукоятки. Для успішного створення типології важливо ідентифікувати та розмежувати кинжал та ніж. В другій половині ХІХ ст. дослідники використовували форму леза та руків`я, як головний критерій для їх розмежування. З першої чверті ХХ ст. до цих критеріїв стали долучати також абсолютні розміри. Автор статі під час типологічного аналізу зброї використав функціональні особливості бойових середньовічних кинжалів, виявлених на території Латвії.

The dagger is short melee weapon with a sharp point designed or capable of being used as a thrusting or stabbing. The assigned dagger is classified by blade shape and handle. To create a dagger typology author has to identify and mark off the dagger and knife. As the main criterion for their delineation in the second half of the nineteenth century researchers used a form of blades and handle. Later these criteria included also the absolute size. The author used functional features of medieval daggers found in Latvia during typological analysis of weapons.