Cравнительный анализ реакций мышц задних конечностей крыс после односторонней компрессии седалищного нерва и системного введения гамма-гидроксибутирата

Abstract

Проведен сравнительный анализ силовой активности мышц (разгибателей и сгибателей стопы и сгибателей пальцев задних конечностей) крыс на протяжении периода системного введения натрия гамма-гидроксибутирата – ГГОБ (100 мг/кг, внутрибрюшинно, ежедневно в течение четырех недель) после унилатерального передавливания седалищного нерва (СН). Анализировали также отдаленные эффекты после введения препарата (10-я и 12-я недели после операции). Силу сокращения мышц определяли с помощью тензометрических устройств. В контрольной группе животным СН также передавливали, но ГГОБ не вводили. В экспериментальной группе спустя неделю после операции у мышц на стороне передавливания нерва была выражена заметная функциональная потеря (20–24 %), тогда как на противоположной стороне наблюдался функциональный прирост (60–17 %). Начиная со второй по четвертую неделю введения ГГОБ травмированная конечность реагировала стойким приростом силы и у мышц-разгибателей, и у сгибателей (соответственно в два-два с половиной раза и на 20–50 %), тогда как прирост силы сокращений мышц контралатеральной конечности (30–40 %) не зависел от функционального назначения мышц. В отдаленные сроки (10-я и 12-я недели) после операции сила сокращений мышц травмированной и контралатеральной конечностей увеличивалась максимально на 30–40 % по сравнению с контролем, причем данный прирост на травмированной конечности наблюдался у разгибателей, а на контралатеральной – у сгибателей.

Проведено порівняльний аналіз силової активності м’язів (розгиначів і згиначів стопи та згиначів пальців задніх кінцівок) щурів протягом періоду системного введення натрію гамма-гідроксибутирату – ГГОБ (100 мг/кг, внутрішньоочеревинно, щоденно протягом чотирьох тижнів) після унілатерального передавлювання сідничного нерва (СН). Аналізували також віддалені ефекти після введення препарату (10-й і 12-й тижні після операції). Силу скорочень м’язів визначали за допомогою тензометричних пристроїв. У контрольній групі тваринам СН також передавлювали, але ГГОБ не вводили. В експериментальній групі через тиждень після операції у м’язів на боці передавлювання нерва була виражена функціональна втрата (20–24 %), тоді як на протилежному боці спостерігався функціональний приріст (60–17 %). Починаючи з другого і по четвертий тиждень уведення ГГОБ травмована кінцівка реагувала стійким приростом сили і у м’язів-розгиначів, і у згиначів (відповідно у два-два з половиною разу и на 20–50 %), тоді як приріст сили скорочень м’язів контралатеральної кінцівки (30–40 %) не залежав від функціонального призначення м’язів. У віддалені терміни (10-й і 12-й тижні) після операції сила скорочень м’язів травмованої та контралатеральної кінцівок збільшувалася максимально на 30–40 % порівняно з контролем, причому даний приріст на травмованій кінцівці спостерігався у розгиначів, а на контралатеральній – у згиначів