Від “Лаври на фоні світанку” до “світанкової дівчини у вечірньому трамваї”: поетика пуанта Г.Чубая

Abstract

У статті проаналізовано основні механізми пуанта як визначального структурного чинника в доробку безпідставно призабутого українського поета межі 1960-х – 1970-х рр. Григорія Чубая. Уособлюючи новий виток поглиблення модерністичної стилістики, літературне покоління цього автора виразно окреслюється в масштабах “автентичного” (визначення І.Дзюби) шістдесятництва саме через підкреслено образне, а не дидактико-афористичне вивершення версифікаційної градації. Важливими ланками в умовному ланцюжку формування пуантних структур Г.Чубая вбачаються традиції Федеріко Гарсії Лорки та деяких ранніх українських “шістдесятників”, зосібна Леоніда Кисельова. При формуванні термінологічної парадигми поняття “пуант”, окрім сучасних літературознавчих позицій, ураховуються також мистецтвознавчі.

This article explores the basic mechanisms of the point as a key structural device in the works of an unjustly forgotten Ukrainian poet of the 1960s-1970s Hryhory Chubay. Keeping on with the modernist stylistic tradition, the generation of writers to which this author also belongs, however, can be located within the cultural coordinates of the “authentic 60s”, as I.Dziuba once put it, through their emphasis on the literary devices and not on didactic exhortations or aphorisms fulfi lling the principles of versifi ed gradation. In the point structures developed H.Chubay, one may fi nd certain traces of the poetic languages developed by Federico Garcia Lorca as well as by some representatives of the early “60s generation” (the so-called “shistdesiatnyky”), by Leonid Kyseliov in particular. In our treatment of the point (pointe) concept, we tried to collate the literary meaning of this notion with its usage in art history and art criticism.

В статье проанализировано основные механизмы пуанта как определяющего структурного фактора в произведениях украинского поэта рубежа 1960-х – 1970-х гг. Григория Чубая. Олицетворяя новый виток в углублении модерной стилистики, литературное поколение этого автора отчётливо проступает в масштабах “аутентичного” (определение И.Дзюбы) шестидесятничества именно благодаря подчёркнуто образному, а не дидактико-афористичному вывершению версификационной градации. Важными звеньями в условной цепочке формирования пуантных структур Г.Чубая усматриваются традиции Федерико Гарсиа Лорки и отдельных ранних украинских “шестидесятников”, в частности Леонида Киселёва. При формировании терминологической парадигмы понятия “пуант”, кроме современных литературоведческих позиций, во внимание берутся также искусствоведческие.