Береговая зона моря как парагенетический ландшафтный комплекс: строение и основные особенности

Abstract

В строении береговой зоны моря как парагенетического ландшафтного комплекса (ПГЛК), наряду с наземной и водной частями, следует выделять поперечную и продольную ландшафтные структуры, отражающие ее внутрикомплексные и межкомплексные связи. Береговая зона как ПГЛК характеризуется следующими особенностями: выполняет роль фокуса, где максимально сконцентрирована основная часть вещественно-энергетических взаимодействий и переносов; двунаправленностью системоформирующих вещественных потоков; пространственно-временной изменчивостью состояний ее ландшафтных комплексов; многообразием и высокой продуктивностью морских биоценозов, однообразием и дефектностью структуры – наземных.

У будові берегової зони моря як парагенетичного ландшафтного комплекса (ПГЛК), разом з наземною і водною частинами, слід виділяти подовжню і поперечну ландшафтні структури, якi відображають міжкомплексні та внутрішньокомплексні зв'язки. Берегова зона як ПГЛК характеризується наступними особливостями: виконує роль фокусу, де максимально сконцентрована основна частина речовинний-енергетичних взаємодій і перенесень; двонаправленiстю системоформуючих речовинних потоків; просторово-часовою мінливістю станів її ландшафтних комплексів; різноманіттям і високою продуктивністю морських биоценозов, одноманітністю і дефектністю структури – наземних.

In the structure of a marine coastal zone considered as paragenetical landscapes complexes (PGLC) along with terrestrial and aquatic parts the longitudinal and transversal landscape structures should be distinguished. The transversal landscape structure describes intracomplex links between PGLC, longitudinal one mirrors intercomplex links between adjacent landscape complexes. A marine coastal zone considered as PGLC has the following features: it plays the role of focus where the main part of matter-energetic interactions are concentrated; matter flows that forms PGLC are bidirectional; the state of landscape complexes varies in time and space; marine biocenoses have high diversity and productivity, terrestrial ones – low diversity and defectiveness.