Сесар Вальєхо: національна тотожність перуанського поетичного авангарду

Abstract

У статті проаналізовано творчість перуанського поета Сесара Вальєхо (1892–1938), одного з найвизначніших латиноамериканських письменників ХХ ст., який, на жаль, досі не став об’єктом уваги українських літературознавців. У цій першій спробі наукового аналізу вальєхіанського авангардного за формою та сутнісно екзистенціалістського поетичного бачення світу основний наголос зроблено на розкритті національної тотожності, оприявненої у стилі. Ліва ідеологія Вальєхо перебувала в суперечливій єдності з його чутливою та майже богемною натурою. За таких умов лише рідний світ перуанських гір, зокрема індіанська культура, залишались точкою духовного опертя митця.

The article deals with the poetry of the Peruvian César Vallejo (1892-1938), one of the most outstanding poetical voices in Latin America of the 20th century, regrettably unheeded by the Ukrainian scholars up to now. This inaugural analysis of Vallejo’s avant-gardist and essentially existentialist poetical attitude focuses on his search for national identity, as manifested in his stylistic palette. The poet’s leftism came to obstruct his sensitive and almost bohemian individuality, with Andean and, especially, Indian world remaining as its only fulcrum.

В статье анализируется творчество перуанского поэта Сесара Вальехо (1892–1938), одного из самых значительных латиноамериканских писателей ХХ в., который, к сожалению, ещё не стал объектом внимания украинских литературоведов. В этой первой попытке научного анализа вальехианского авангардного по форме и сущностно екзистенциалистского видения мира основное ударение сделано на раскрытии национальной идентичности, выразившейся через стиль. Левая идеология Вальехо находилась в противоречивом единстве с его чувствительной и почти богемной натурой. В таких условиях только родной мир перуанских гор, в частности, индейская культура, оставались точкой духовной опоры художника.