Оптимізація антиеметогенного лікування у хворих, які отримують цитостатичну терапію

Abstract

Мета: проаналізувати прояви еметогенної токсичності комбінації доксорубіцину з циклофосфамідом (АС) у хворих на рак молочної залози (РМЗ), встановити ефективність стандартної антиеметогенної терапії в профілактиці гострих і відстрочених нудоти і блювання та розробити шляхи оптимізації усунення цих проявів. Об’єкт і методи: хворі на РМЗ, які отримували цитостатичну терапію за схемою АС, опитувальники. Результати: встановлено, що застосування ондансетрону, дексаметазону та метоклопраміду попереджує виникнення гострих нудоти і блювання у 90,2% хворих, але цього не достатньо для попередження відстрочених еметогенних проявів. Додавання апрепітанту на 4–6-ту добу після введення цитостатичних препаратів підвищувало ефективність антиеметогенної терапії. Висновки: доцільно додавати апрепітант до стандартної антиеметогенної терапії з метою попередження відстрочених нудоти і блювання після застосування поліхіміотерапії.

The aim of the given study was: to analyse the effects of emetogenic toxicity of doxorubicin plus cyclophosphamide (AC) to assess the efficiency of standard anti-emetogenic therapy in terms of prevention of acute and delayed nausea and vomiting and improvement of therapy for these effects. Material and methods: the patients with breast cancer who got treatment with AC combination, questionnaires. Results: it has been determined that ondansetron, dexamethasone and metoclopramide prevents development of acute nausea and vomiting in 90.2% of patients. However, these medicines are not sufficient for prevention of delayed emetogenic effects. Improvement of anti-emetogenic therapy in combination with aprepitant on day 4–6 following PCT has increased the efficiency of anti-emetogenic therapy. Conclusion: the obtained results indicate that aprepitant combined with standard anti-emetogenic therapy is effective to prevent delayed PCT-induced nausea and vomiting.