Узагальнюючі праці з українського літописання у вітчизняній історіографії кінця ХІХ — початку ХХ ст.

Abstract

У статті з’ясовуються інформативні можливості, авторські погляди, а також основні дослідницькі методи, використані в оглядах історії українського літописання, що були вміщені до узагальнюючих праць кінця ХІХ — початку ХХ ст. з українського джерелознавства, історіографії та історії літератури. Встановлено, що визначальною рисою переважної більшості розглянутих робіт є позитивістська методика наукового дослідження, котра полягала у виявленні, нагромадженні та іманентному аналізі фактичного матеріалу. На жаль, практично всім науковцям, крім С. Єфремова, бракувало належної систематизації та глибокого теоретичного узагальнення зібраної інформації. Через навчальне призначення праці В. Антоновича, Д. Багалія, Б. Лепкого й В. Перетца мають описовий характер, позбавлений самостійної науково-дослідної розробки окремих питань історії українського літописання. Та незважаючи на ці недоліки, поява узагальнюючих праць з оглядами історії літописання свідчить про високу кваліфікацію, ерудицію, археографічний досвід та наявність репрезентативної бази фактичних відомостей, сформованої українським джерелознавством, історіографією та історією літератури наприкінці ХІХ — на початку ХХ ст.

The informative possibilities, author’s opinions and the fundamental research methods, used in reviews of the history of Ukrainian chronicle writing, which were inserted in the generalized works of the end of the XIX — the beginning of the XX century of the Ukrainian source study, historiography and history of literature are turned out in the article. It was established, that the distinguishing feature of the over whelming majority of the examined works is the positive methods of the scientific research, which was consisted in disclosure, piling up and immanent analysis of the factual material. Unfortunately, practically all scientists, except S. Yefremov, were lacked of a proper systematization and profound theoretical generalization of collected information. Because of educational purpose the works of V. Antonovych, D. Bahalij, B. Lepkyj and V. Peretz have descriptive nature, devoid of independent scientific-research working out of the separate questions of the history of the Ukrainian chronicle writing. But in spite of these short of comings, the appearance of the history of chronicle writing witnesses about the great qualifications, erudition, archeographic experience and availability of the representative base of the factual information, developed by Ukrainian source study, historiography and the history of the literature at the end of the XIX — the beginning of the XX century.