Репресивна політика щодо національних меншин радянської України: локальний вимір

Abstract

Стаття висвітлює політику репресій стосовно латиського населення радянської України. У межах справ т.зв. «латиської диверсійно-терористичної організації» та «контрреволюційної повстанської латиської організації», їх місцевих «осередків» зазнали репресій сотні людей. Соціальний склад репресованих був досить строкатим – вчителі, агрономи, колгоспники, лікарі, представники місцевої влади та радянської номенклатури, діячі латиського комуністичного руху тощо. Репресії, крім катастрофічних фізичних втрат, мали ще один наслідок – вони спричинили розквіт у суспільстві нетерпимості, подвійної моралі, егоїзму, відчуття страху індивіда перед владою. Доведено, що репресії проти представників латиської національності розгорталися за двома напрямками. По-перше, вони були частиною загальної політики репресій влади періоду Великого терору і, по-друге, становили сегмент т.зв. «національних операцій». Останній термін увібрав комплекс заходів чекістів, спрямованих виключно проти представників етнічних меншин. Чисельність латишів-жертв політичних репресій досягла, за неповними даними, понад дві тисячі осіб. На перший погляд, ця цифра невелика порівняно, наприклад, із поляками, німцями чи євреями. Однак слід враховувати загальну чисельність цих етнічних громад, що значно перевищує латиську.

The article highlights the policy of repression against the Latvian population of Soviet Ukraine. Within the scope of the so-called «Latvian subversive-terrorist organization» and «counter-revolutionary insurgent Latvian organization», their local «cells» were subjected to repression by hundreds of people. The social composition of the repressed was quite diverse – teachers, agronomists, collective farm workers, doctors, representatives of local authorities and the Soviet nomenclature, members of the Latvian communist movement, etc. Repressions, in addition to catastrophic physical losses, had other consequences. They caused the outburst of intolerance, double standards, selfishness, and the individual’s sense of fear of power in society. The article shows that repressions against representatives of the Latvian nationality unfolded in two directions. First, they were part of the general policy of repression of the authorities during the period of the Great Terror and, secondly, they were a segment of the so-called «national operations». The last term included a complex of Chekist measures directed exclusively against representatives of ethnic minorities. The number of Latvian victims of political repression reached, according to incomplete data, about two thousand people. At first glance, this figure is small compared to Poles, Germans, or Jews. However, one should take into account the total number of these ethnic communities, which significantly exceeds the Latvian one.