Володимир Самійленко-перекладач: спроба деконструкції міфу

Abstract

Проведено аналіз творчих стратегій Володимира Самійленка-перекладача з використанням спогадів сучасників. Продемонстровано, що ці стратегії були позбавлені догматизму і скеровувалися на досягнення позитивного відгуку в читача. Перекладацьку спадщину Самійленка розглянуто в контексті процесу націєтворення кінця ХІХ – початку ХХ століть. Реконструйовано прижиттєвий міф про Самійленка як про цілком спонтанного й непристосованого до реального життя творця, що корелює з пізнішим аналогічним міфом про іншого визначного українського перекладача Миколу Лукаша.

The analysis of the creative strategies of Volodymyr Samiylenko as a translator was carried on the base of the contemporary recollections. It was demonstrated, that these strategies were free of any dogmatism and directed to the most positive reader’s response. The translation works by Samiylenko were examined in the context of the nation shaping process of the late 19th – early 20th century. An attempt to deconstruct the myth of Samiyelko as of completely spontaneous and maladjusted to real life author is performed; the myth, which originates from the writer’s lifetime, correlates in many aspects with a later similar myth about another prominent Ukrainian translator, Mykola Lukash.

Проведен анализ творческих стратегий Володымыра Самийленко-переводчика с использованием воспоминаний современников. Показано, что эти стратегии были лишены догматизма и направлены на достижение положительного отклика читателя. Переводческое наследие Самийленко рассмотрено в контексте национального строительства ХІХ – начала ХХ столетий. Реконструировано прижизненный миф о Самийленко как о совершенно спонтанном и неприспособленном к реальной жизни творце, который во многом коррелирует с более поздним аналогичным мифом о другом выдающемся украинском переводчике Мыколе Лукаше.