Візія міста як концептуальна ідея в прозі Валер’яна Підмогильного

Abstract

У статті досліджується візія міста як концептуальна ідея в прозі В. Підмогильного. Вона виявляється в протилежних ірраціональних образах-символах міста-Раю та міста-Пекла. Перший виникає як бажання повернути втрачене гармонійне буття і є суб’єктивним переживанням минулого та майбутнього. Другий стає наслідком драматичного чуттєвого сприйняття теперішнього часу. В уяві персонажів місто персоніфікується в активний суб’єкт й еволюціонує від образу небезпечної тварини до образу ідеальної жінки (від заперечення до прийняття урбаністичної реальності). Місто стає кодом для розкриття характерів героїв, а самі візії – спробою осмислення буття людини у світі. Ключові слова: візія міста, образ-символ, суб’єктивний час, екзистенція.

В статье исследуется видение города как концептуальная идея в прозе В. Подмогильного. Она представлена двумя противоположными иррациональными образами-символами города-Рая и города-Ада. Первый есть желанием возвратить утерянное гармоничное бытие, а также субъективным переживанием прошлого и будущего. Второй является последствием драматического чувственного восприятия настоящего. В воображении персонажей город персонифицируется в активный субъект и эволюционирует из образа небезопасного существа в образ идеальной женщины (от отрицания до принятия урбанистической реальности). Город – это код для познания характеров героев, а сами видения – попытка осмыслить бытие человека в мире. Ключевые слова: видение города, образ-символ, субъективное время, екзистенция.

The article explores the vision of a city as a concept of V. Pidmohylnyy’s prose. It manifests itself through the conflicting and irrational images-symbols of City-Heaven and City-Hell. The first one, emerging as a desire to restore existential harmony once lost, is a subjective tribute to the past and the future. The second one turns out to be the consequence of the dramatic perception of the present. In the characters’ imagination, the city personifies as an active subject and evolves from the image of a dangerous animal to that of the ideal woman (from denial to acceptance of urban reality). City becomes a characterization code, the visions of it being the attempt to understand an individual’s existence. Keywords: vision of a city, image-symbol, subjective time, existence.