Effects of the Agents Influencing the Serotonergic and Cannabinoid Systems on Memory in the Avoidance Test in Mice

Abstract

Adult male albino mice in a shuttle box system were used for examination of learning for avoidance behavior and its deactivation. We measured the step-through latency in the acquisition of the task (STLa) before injections of the drugs tested (fluoxetine and URB597 (a serotonin reuptake inhibitor, SSRI, and an agent preventing decomposition of endocannabinoids, respectively) and the respective latency 24 h later after injections of these agents (STLr); total time spent in the dark compartment (TDC) was also measured in these situations. In mice that received fluoxetine (5, 10, and 20 mg/kg), the STLr were longer than those in the control, and the difference was significant at 10 mg/kg. Injections of URB597 decreased the STLr and, at medium and high doses (0.3 and 1.0 mg/kg), provided significant differences. All doses of fluoxetine led to significant decreases in the TDC values, while injections of URB597 increased this index (at 0.3 and 1.0 mg/kg, the shifts were significant). Combined injections of fluoxetine and URB597 (5 + 0.1, 10 + 0.3, and 20 + 1.0 mg/kg) increased the STLr values and decreased TDC values to the levels comparable with those at isolated injections of fluoxetine in the respective doses. Thus, fluoxetine improved memory, while URB597 impaired it; fluoxetine is capable of nullifying negative effects of URB597.

У дорослих білих мишей-самців досліджували навчання поведінці уникання та деактивацію цього процесу в системі із човниковою камерою. Виміряли латентні періоди перетину межі при навчанні дó ін’єкції тестованих агентів – флуоксетину (інгібітора зворотного захоплення серотоніну, SSRS) та URB597 (речовини, що перешкоджає декомпозиції ендоканабіноїдів) і після таких ін’єкцій (STLa і STLr) відповідно; визначали також загальний час, проведений у темному компартменті в даних ситуаціях (TDC). У мишей, які отримували флуоксетин (5, 10 або 20 мг/кг), STLr ставали більшими, ніж у контролі, причому в разі використання 10 мг/кг різниця середніх була вірогідною. Ін’єкції URB597 зменшували значення TDC, і при середніх і високих дозах (0.3 і 1.0 мг/кг) відмінності перевищували рівень вірогідності. Флуоксетин у всіх дозах зумовлював істотне зменшення значень TDC, а ін’єкції URB597 збільшували цей показник (при 0.3 та 1.0 мг/кг зрушення були вірогідними). Комбіновані ін’єкції флуоксетину та URB597 (5 + 0.1, 10 + 0.3 і 20 + + 1.0 мг/кг) призводили до збільшення значень STLr і зменшення TDC до рівнів, порівнянних із тими, які спостерігалися в умовах ізольованих уведень флуоксетину у відповідних дозах. Таким чином, флуоксетин покращував пам’ять, тоді як URB597 порушував її; флуоксетин має здатність нейтралізувати негативні ефекти URB597.