Українські інтелігенти між двома імперіями: епістолярні взаємини Грінченків і Заклинських

Abstract

Метою статті є на прикладі епістолярних взаємин родин Заклинських та Грінченків розкрити взаємодію галицьких і наддніпрянських українських діячів кінця XIX – початку ХX ст. У статті використані методи: історичний, філологічний, компаративний та логічний. Наукова новизна: вперше в українській гуманітаристиці уведено в науковий обіг та проаналізовано листування родин Заклинських та Грінченків. Окрім того, пролито нове світло на український літературний процес, а також набуття соборницького виміру української культури загалом та літератури зокрема на межі XIX–ХХ ст. Висновки: попри розділення України державним кордоном між Російською та Австро-Угорською імперіями, він не завадив тісним контактам українських діячів, усвідомленню ними єдності української нації по обидва боки кордону. Листування родини Заклинських з родиною Грінченків і дає яскравий приклад транскордонної взаємодії галицьких та наддніпрянських діячів зазначеного часу. Листування збереглося в неповному обсязі. На сьогодні вдалося виявити чотири листи Заклинських до Грінченків та один лист Марії Грінченко до Богдана Заклинського. Окрім загальної активної позиції в українському русі, родини Заклинських та Грінченків споріднювала праця на учительській та літературній ниві. Безпосереднім приводом до початку епістолярних контактів стала праця Романа Заклинського над біографією Опанаса Марковича, якому він зокрема намагався приписати авторство творів Марка Вовчка, тому й звертався за додатковою інформацією до наддніпрянських колег, які особисто знали Марковича та його дружину, або ж мали якусь інформацію про них. Окрім того, Заклинський порушував питання написання спогадів про Марковича, особливо щодо його орловського, чернігівського та немирівського періодів та часу перебування в Парижі Марка Вовчка. Оскільки тема авторства «Народних оповідань» була актуальною на початку ХХ ст., листування подає й додаткові сюжети «дискусії» та показує «аргументи», якими оперували сторони. Проте серед загалу наддніпрянців, зокрема й Грінченків, авторитет Марка Вовчка як української письменниці залишався високим, що підтверджує й аналізоване та публіковане листування. Окрім того листування розкриває низку інших питань українського культурного життя по обидва боки кордону, зокрема популяризації творчості Грінченка в Галичині. Таким чином, попри фрагментарність збереженого епістолярію, листи дають змогу відтворити епізоди контактів двох непересічних родин в історії України кінця XIX – початку ХХ ст. й загалом доповнити їхні біографії. Містять листи й інформацію з історії української літератури та культури загалом та шляхи формування модерної української нації.

The purpose of the article is to explore the interaction between Galician and Dnipro Ukrainian activists at the end of the 19th – the beginning of the 20th c., using the example of the epistolary relations between the Zaklynskyi and Hrinchenko families. The study employs historical, philological, comparative, and logical methods. Scientific novelty: for the first time in Ukrainian humanities, the correspondence of the Zaklynskyi and Hrinchenko families has been introduced into scholarly circulation and analyzed. Moreover, the article sheds new light on the Ukrainian literary process and the acquisition of a unifying dimension for Ukrainian culture in general and literature in particular at the turn of the 19th–20th c. Conclusions: despite the division of Ukraine by the state border between the Russian and Austro-Hungarian empires, it did not hinder close contacts among Ukrainian activists and their awareness of the unity of the Ukrainian nation on both sides of the border. The correspondence between the Zaklynskyi and Hrinchenko families serves as a vivid example of cross-border interaction between Galician and Dnipro activists of the period. The correspondence has survived in an incomplete form. To date, four letters from the Zaklynskyi family to the Hrinchenkos and one letter from Maria Hrinchenko to Bohdan Zaklynskyi have been found. In addition to their general active participation in the Ukrainian movement, the two families were united by their work in the fields of education and literature. The immediate reason for initiating epistolary contact was Roman Zaklynskyi’s work on the biography of Opanas Markovych, whom he attempted to attribute as the author of works attributed to Marko Vovchok. Consequently, Zaklynskyi reached out to Dnipro colleagues for additional information, as they personally knew Markovych and his wife or had access to relevant information about them. Zaklynskyi also raised the issue of writing memoirs about Markovych, particularly concerning his time in Orel, Chernihiv, Nemyriv, and Marko Vovchok’s stay in Paris. Since the authorship of “Narodni opovidannia” (Folk stories) was a topical issue at the beginning of the 20th c., the correspondence provides additional narratives regarding the «discussion» and reveals «arguments» used by both sides. However, the general attitude of Dnipro intellectuals, including the Hrinchenkos, toward Marko Vovchok as a respected Ukrainian writer remained positive, as confirmed by the analyzed and published correspondence. In addition, letters reveal a range of other issues concerning Ukrainian cultural life on both sides of the border, including the promotion of Hrinchenko’s works in Galicia. Thus, despite the fragmentary preservation of the correspondence, letters allow for the reconstruction of episodes of contact between two remarkable families in Ukrainian history at the turn of the 19th–20th c., while also contributing to their biographical studies. Furthermore, letters contain valuable information on the history of Ukrainian literature and culture, as well as insights into the formation of a modern Ukrainian nation.