Трансонимизация как явление языка и средство поэтики онимов

Abstract

Разновидностью мезонимизации в ономастике является трансонимизация. Исследование семантики поэтонимов, функционирующих на основе приемов трансонимизации в произведениях Ш. Бодлера, П.-Ж. Беранже, П. де Ронсара, Ф. Вийона, показало, что мезонимы сохраняют мотивационную базу, эксплицированную в тексте произведения, поэтическая трансонимизация происходит под влиянием метафоризации или метонимизации. Промежуточным звеном в процессе межвидового или внутривидового перехода онимов выступают индивидуальнo-авторские окказиональные коннотонимы, реже узуальные интерлингвальные и интралингвальные созначения.

Різновидом мезонімізації в ономастиці є трансонімізація. Дослідженням семантики поетонімів,які функціонують на базі прийомів трансонімізації в творах Ш. Бодлера, П.-Ж. Беранже, П. де Ронсара,Ф. Війона, доведено, що мезоніми зберігають мотиваційну базу експліковану в тексті твору, поетичнатрансонімізація відбувається під впливом метафоризації або метонімізації. Проміжною ланкою в процесі міжвидового або внутрішньовидового перехода онімів виступають індивідуально-авторські оказіональні конотоніми, рідше узуальні інтерлінгвальні та інтралінгвальні співзначення.

Transonymisation is a kind of mezonymisation in onomastics. The research of semantics of poetonyms functioning on basis of transonymisation techniques in the works by Ch. Baudelaire, P.Zh. Berange, P. de Ronsaire, F. Villon has shown that mezonyms preserve the motivation basis, which has been explicated in the text, the process of poetical transonymisation undergoes under the influence of metaphorisation, metonymisation. Individual author's occasional connotonyms, rarely usual interlingual and intralingual comeanings are the intermediate in the process of interspecific or intraspecific onym transition.