Спогади про батька

Abstract

Дуже важко писати спогади про власного батька. Занурюватися у хвилі пам’яті, заново відчувати, переживати події минулих років. Укотре усвідомлювати, що більше ніхто не назве мене “доцяалхім” (я в дитинстві не вимовляла слово “ангел”), не погладить по голові. Складно ще й тому, що доведеться розповідати про речі, які суперечать загальноприйнятому трактуванню подій нашої недавньої історії, рядкам шкільних підручників.