Наповнення перших класів українських шкіл у 1933–1940 роках як свідчення катастрофічних втрат дітей під час Голодомору-геноциду

Abstract

Проблема підрахунку жертв Голодомору-геноциду 1932–1933 років в Україні, яка загострилася останнім часом, вимагає уважного вивчення всіх обставин цієї трагедії та її наслідків. З огляду на знищення в радянські часи багатьох статистичних матеріалів, що унеможливлює встановлення остаточних даних не тільки по Україні, але й по окремих населених пунктах, необхідно проаналізувати вплив цих жахливих наслідків на різні верстви населення. Одним із таких напрямків досліджень може бути встановлення кількості жертв через підрахунок дитячої смертності, зокрема, завдяки порівняльному аналізу даних про народження в певному населеному пункті з набором до першого класу у відповідний час. Там, де збереглися свідоцтва про народження й дані про прийом дітей до школи, картина, як правило, катастрофічна. Є багато населених пунктів, у яких Голодомор-геноцид не пережили сотні дітей навіть одного віку. У Переяславському районі Київської області, наприклад, з 3487 дітей 1931 року народження до першого класу в 1938 і 1939 роках прийшло тільки 1591 (45,6 %), а в Таращанському – відповідно 2644 і 1073 (40,5 %). Якщо навіть врахувати природні втрати, які відбуваються в цьому віці, цифри все одно приголомшливі. Подібна картина встановлена і в інших регіонах Київської області, де збереглися документи, а також у тодішніх Оратівському, Плисківському і Погребищенському районах Вінницької і більшості районів Полтавської областей. Це дає підстави стверджувати, що картина з наповненням перших класів сільських загальноосвітніх шкіл України після 1933 року складається майже скрізь однаковою – 30–40 % дітей, народжених у 1924–1932 роках в УСРР, не сіли за парти. Якщо врахувати, що за 1924–1932 роки на світ появилося близько 10 мільйонів осіб (скажімо, тільки 1927 р. – 1 184,4 тис.; 1928 р. – 1 139,3; 1929 р. – 1 080,0; 1930 р. – 1 023,0; 1931 р. – 975,3; 1932 р. – 782,0 (цей приріст відбувався головно за рахунок села), то цілком вірогідною є втрата в 1932–1933 роках щонайменше 3 млн першокласників і майбутніх школярів початкових класів. Якщо ж додати до цих жертв Голодомору тих, хто в 1933-му належав до середнього й старшого шкільного віку, то матимемо ще мінімум пів мільйона жертв. Виходячи з того, що втрати тільки дітей дошкільного й шкільного віку становили щонайменше 3,5 млн осіб, вважаємо цілком реальним, що мінімум 7 млн населення УСРР стали жертвами Голодомору-геноциду 1932–1933 років.The problem of counting victims of the Holodomor-genocide of 1932–1933 in Ukraine, which has become more acute recently, requires a careful study of all circumstances of this tragedy and its aftermath. Taking into account the fact of the destruction of many statistical materials in the Soviet period, which makes it impossible to ascertain definitive figures not only in Ukraine but also in separate settlements, it is necessary to analyze the impact of these horrific consequences on various strata of population. The ascertainment of victim numbers through the calculation of infantile mortality may be one of the research fields. It is possible, in particular, owing to the comparative analysis of birth data in a certain locality with the admission to the first form at the appropriate time. In the places, where birth certificates and information on the children's admission to school are preserved, the situation is usually catastrophic. There are many settlements, in which hundreds of children, even of the same age, have not survived the Holodomor-genocide. For example, in Pereyaslav district of Kyiv region, out of 3487 children born in 1931, only 1591 (45.6%) have come to the first form in 1938 and 1939, and in Tarashcha – 2644 and 1073 (40.5%) accordingly. Even taking into account natural losses, which occur at this age, the numbers are staggering. A similar situation is ascertained in other districts of the Kyiv region, where the documents have been preserved, as well as in the then Orativ, Plyskiv and Pohrebysche districts of the Vinnytsia region and most of the Poltava region. This gives reasons to affirm that the situation with the filling of the first forms of rural secondary schools in Ukraine after 1933 is almost the same everywhere – 30–40 % of children, born in 1924–1932 in the Ukrainian SSR, haven’t sat down at the desks. Taking into account that for the years of 1924–1932 about 10 million people are born, it is quite trustworthy that at least 3 million of the first form pupils and future elementary school pupils will be lost in 1932–1933. Thus, only in 1927 – 1184.4 are born; in 1928 – 1139.3; in 1929 – 1080; in 1930 – 1023; in 1931 – 975.3; in 1932 – 782. This increase is mainly due to the villages. And if we add to those victims of the Holodomor those who have belonged to middle and senior school age in 1933, we will have at least another half a million victims. Taking into account, that the casualties of only pre-school and school-age children are at least 3.5 million people, we consider it quite real that a minimum 7 million of the Ukrainian SSR population have become the victims of the Holodomor-genocide in 1932–1933.