Іллінська церква в Чернігові: підсумки досліджень

Abstract

Іллінська церква в Чернігові є однією з найкраще збережених та найбільш цікавих пам’яток середньовічної архітектури України. Це невеликий храм печерного монастиря, розташований на схилі Болдиної гори. Давні конструкції церкви дуже добре збереглися під бароковими надбудовами. Результати досліджень дозволяють стверджувати, що будівля постала за часів держави Рюриковичів. Однак перша відома згадка про неї належить до ХVІІ ст. Тож конкретний час та обставини будівництва храму досі є предметом дискусій, хоча більшість авторів датують споруду в межах останньої чверті ХІ ст. Традиційно її відносять до творчості чернігівської архітектурної школи разом з Успенським і Борисоглібським соборами та так званим «однокамерним теремом». Мета статті – підбити підсумки вивчення Іллінської церкви, спираючись на результати архітектурно-археологічних досліджень, здійснених авторами протягом 2015–2016 рр. У центрі уваги – аналіз особливостей місця розташування храму, властивостей його архітектурних конструкцій, будівельних матеріалів, освітлення тощо та зв’язок із підземним комплексом монастиря. Для аналізу застосовано методи архітектурної археології, що поєднують методику археології, архітектури та мистецтвознавства. Автори обґрунтовують висновок про те, що будівельна техніка та матеріали, використані творцями Іллінської церкви, мають мало спільного зі спорудами чернігівської архітектурної школи. Тож її датування в межах концепції розвитку цієї школи варто переглянути.The Elias church Chernihiv is one of the best-preserved and most intriguing examples of medieval architecture in Ukraine. This small single-nave church of a cave monastery is situated on an artificial terrace on the slope of Boldina Hora. The ancient structures of the church are very well preserved under the Baroque superstructures. The results of the research suggest that the building was constructed during the dynasty of the Ruriks. However, its first written mention dates back to the 17th c. Therefore, the specific time and circumstances of the churchʼs construction are still a matter of debate, although most authors date the building to the last quarter of the 11th c. Traditionally, it is attributed to the work of Chernihiv school of architecture, along with the Uspenskyi and Borysohlibskyi cathedrals and the so-called «one-chambered terem ». The purpose of the publication is to summarize the study of the Elias church, based on research conducted by authors in 2015–2016. The focus is on analyzing the churchʼs location, architectural features, construction materials, lighting, and other aspects. Special attention is given to how the church was integrated into the underground monastery complex. The study employs methods of architectural archaeology, incorporating a combination of archaeological, architectural, and art history techniques. The authors argue that the construction techniques and materials used in the Elias church have little in common with Chernihiv architectural school. Therefore, its dating within the framework of this schoolʼs development requires revision.