О единой кривой в механике сверхпластичности

Abstract

Проведены серии испытаний титанового сплава ВТ9 при деформировании на растяжение, сжатие, кручение и растяжение с одновременным кручением в условиях температуры 950°С и интенсивности скоростей деформаций ξe = 5 • 10^-4 ... 1 •10^-1 с^-1 . Путем построения зависимостей интенсивность напряжений ~ интенсивность скоростей деформаций установлено, что для сверхпластичного титанового сплава ВТ9 выполняется гипотеза единой кривой для конечных деформаций с приемлемой в инженерной практике точностью.

Проведено серії випробувань титанового сплаву ВТ9 при деформуванні на розтяг, стиск, кручення і розтяг з одночасним крученням за температури 950°С й інтенсивності швидкостей деформацій ξe = 5 • 10^-4 ... 1 •10^-1 с^-1. Шляхом побудови залежностей інтенсивність напружень ~ інтенсивність швидкостей деформацій установлено, що для надпластичного титанового сплаву ВТ9 виконується гіпотеза єдиної кривої для скінченних деформацій з прийнятною в інженерній практиці точністю.

We conducted series of tests of VT9 titanium alloy under deformation in tension, compression, torsion and tension combined with torsion at a temperature of 950°C and strain-rate intensities of ξe = 5 • 10^-4 ... 1 •10^-1 с^-1. By constructing stress intensity vs strain-rate intensity relations it was established that for superplasticity of the VT9 titanium alloy, the hypothesis of a common curve for finite strains works well to an accuracy reasonable in engineering practice.