Звідки, коли і якими шляхами могли дістатися до Запорозької Січі засновники її куренів? (Історико-географічна розвідка)

Abstract

Метою дослідження є аналіз проблеми походження назв куренів Запорозької Січі, яку намагалися вирішити деякі дослідники (Дмитро Яворницький, Михайло Слабченко, Олександр Рябінін-Скляревський, Олексій Стрижак), але досі залишається багато незрозумілого. Аналіз різних джерел вперше дозволив знайти відповіді в багатьох випадках, що є змістом монографії «От куреней Запорожской Сечи к станицам и городам Кубани (проблемы происхождения названий, исторической географии, топографии и культурного наследия» (2023). Основні результати дослідження полягають в тому, що встановлені найбільш вірогідні пояснення назв куренів, абсолютна більшість (81,6%) назв мають походження від населених пунктів. Винятки складають Донський, Мишастовський, Незамаєвський, Пластуновський, Платнирівський, Поповичівський, Титарівський курені. Жодна назва не має відношення до прізвиська видатної людини – така традиція була невідома запорожцям. Застосування картографічного методу дослідження дозволило виявити місця концентрації населених пунктів в певних ареалах, що дозволяє зрозуміти, якими шляхами і коли засновники 38 куренів могли дістатися до Запорозької Січі. У висновках доведено, що твердження М. Слабченка про зростання з часом кількості куренів, виявилися хибними. Його хронологія виникнення куренів також помилкова. Інформація про курені в енциклопедіях, що ґрунтується на аргументах Слабченка, повинна бути виправленою. Треба також мати на увазі, що термін «курінь» має різні значення і зазнав певної еволюції. Географія місць походження назв куренів дозволяє висловити припущення, що 38 куренів були засновані після 1654, але не пізніше весни 1656 року. Ці курені вже були не аморфними ватагами, як раніше, а стійкими чоловічими воєнними братствами. Створення 38 куренів на нових засадах перетворило Січ на соціальну альтернативу гетьманському Війську Запорозькому.Some researchers (Dmitro Yavornitsky, Mikhailo Slabchenko, Olexander Ryabinin, Olexiy Stryzhak) tried to solve the problem of the origin of the names of the kurens of the Zaporozhian Sich, but there is still a lot of incomprehensible. The analysis of various sources for the first time made it possible to find answers in many cases, which is the content of the monograph «From the kurens of the Zaporozhian Sich to the villages and cities of the Kuban region (the problems of the origin of names, historical geography, topography and cultural heritage» (2023). It turned out that the absolute majority (81.6%) of the names of kurens originate from settlements. Exceptions are Donskoy, Myshastovsky, Nezamaevsky, Plastunovsky, Platnyrovsky, Popovichevsky, Titarovsky kurens. None of the names are related to the nickname of an outstanding person – such a tradition was unknown to the Cossacks. The use of the cartographic method of research made it possible to identify places of concentration of settlements in certain areas, which makes it possible to understand by what ways and when the founders of 38 kurens could get to the Zaporozhian Sich. Mikhailo Slabchenko’s attempts to prove that the number of kurens grew over time turned out to be false. His timeline of the occurrence of kurens is also flawed. The information about kurens in encyclopedias based on Slabchenko’s arguments should be corrected. It must also be borne in mind that the term «kuren» has different meanings and has undergone a certain evolution. The geography of the places of origin of the names of the kurens suggests that 38 kurens were founded after 1654, but not later than the spring of 1656. These kurens were no longer amorphous crowds as before, but stable male military fraternities. The creation of 38 kurens on a new conditions turned Sich into a social alternative to the Hetman’s state (“Vijsko Zaporoz’ke”).