Економічна складова Глухівського округу у 20-ті роки XX ст.

Abstract

У статті аналізується економічний стан Глухівського округу в період реалізації більшовиками нової економічної політики, яка дала можливість розвитку в межах його території приватного капіталу, насамперед у сільському господарстві, переробній та обслуговуючій промисловості. Хоча неп і не передбачав політичних свобод, однак зумовив підняття матеріального добробуту у більшості населення. Територія Глухівського округу не містила численних покладів корисних копалин, що стало свідченням відсутності у регіоні потужних державних підприємств важкої індустрії та наявності незначної чисельності пролетаріату серед місцевого населення. В той час у межах Глухівського округу (як у сільській місцевості, так і у містах) найбільше поширення отримала приватна дрібна кустарно-реміснича промисловість деревообробного та ковальського спрямування. Найбільш механізованими були підприємства переробки сільськогосподарської продукції, які посідали третє місце за їх кількістю. Міста вирізнялися розгалуженою мережею обслуговуючих закладів: швейних майстерень, майстерень по виготовленню взуття, кашкетів, перукарень, закладів харчування. Приватний бізнес округу у межах непу – це насамперед сільськогосподарське і дрібне кустарне виробництво, про що і свідчать статистичні дані, наведені у статті.The article analyzes the economic situation of the Hlukhiv district during the period of the Bolsheviks’ implementation of a new economic policy that enabled the development of private capital within its territory, primarily in agriculture, processing and service industries. Although the NEP did not provide for political freedoms, it led to an increase in the material well-being of the majority of the population. The territory of the Hlukhiv district did not contain numerous mineral deposits, which was evidence of the absence of powerful state-owned heavy industry enterprises in the region and the presence of a small number of proletarians among the local population. At that time, within the Hlukhiv district (both in rural areas and in cities), the most widespread private small-scale handicraft industry was woodworking and blacksmithing. The most mechanized were agricultural processing enterprises, which ranked third in terms of their number. The towns were characterized by an extensive network of service establishments: sewing workshops, shoe, hat, hairdressing, and catering. The private business of the district within the NEP was primarily agricultural and small-scale handicraft production, as evidenced by the statistics presented in the article.