Послання Папі Римському Сіксту IV і проблема інтерреляції літературних пам'яток XV ст.

Abstract

У статті розглянуто унікальну богословську пам'ятку, яка репрезентує вкрай бідну літературну традицію XV ст., - розлоге послання, адресоване у 1476 р. папі Сіксту IV київським митрополитом Мисаїлом і групою церковних і світських достойників. Текст пам'ятки засвідчує відданість його авторів принципам Флорентійської унії (1439 р.) та їх прагнення гармонізувати міжконфесійні взаємини у Великому князівстві Литовському. Дискусія щодо автентичності послання, уперше оприлюдненого митрополитом І.Потієм у 1605 р., тривала понад 400 років, а крапку в полеміці було поставлено тільки з віднайденням у 1970-1980-х рр. двох списків пам'ятки з 1520-х рр. Докладний текстологічний аналіз «Послання» дав змогу виявити нові, доволі несподівані аспекти закладеної в ньому інформації — зв'язок із перекладацькою діяльністю так званих «пожидовлених», чиє київське коріння й досі піддається сумнівам у фаховій літературі.The article examines a unique theological memorial work that represents completely poor literary tradition of the XV cent. – a long letter addressed in 1476 to Pope Sixtus IV by Kyivan metropolitan Mysayil and a group of church and secular titled people. The text of the epistle witnesses devotion of its authors to the principles of Florentine Union (1439) and their desire to harmonize interconfessional relations in Grand Lithuanian Duchy. The discussion about authenticity of the message, firstly promulgated by metropolitan I.Potii in 1605, lasted for over 400 years and the polemics was finished only with finding in 1970s—1980s of two lists of the memorial from 1520. A detailed textual study analysis of «Epistle» made it possible to manifest new, quite unexpected aspects of information that it contains – connection with translating activity of so-called «Judaisers», whose Kyivan roots are still called in question in professional literature.