Онтологічно-аксіологічний вимір поезії Володимира Пішка

Abstract

Три збірки віршів Володимира Пішка – це певною мірою симбіоз різних жанрів: сонети, сонетна балада, вірші у формі “есемески”, рубаї. Поет використовує широку гаму художніх засобів (оціночні епітети, розширені метафори, персоніфікація, синестезія, інтонаційна градація, алюзії й антитези) для експлікації своїх сокровенних почуттів (інтимна лірика) й особистої трагедії (поема “Ріка”, присвячена пам’яті загиблого сина), а також для презентації рефлексій поета про сенс життя, про минуле як дзеркало історичних тіней, а також про майбутнє, в якому В. Пішко мріє записати своє слово-істину, слово-силу.

Three books of poetry written by Volodymyr Pishko are, to a certain extent, a mixture of different genres: sonnet, sonnet ballad, poem in SMS form, rubaiyat etc. The poet uses a wide range of literary devices (evaluative epithets, extended metaphors, personifications, synesthesia, tonal gradations, allusions and antitheses) to expose his innermost feelings (intimate poems) and personal tragedy (the poem “River” dedicated to the memory of the deceased son), as well as to represent his reflections on the meaning of life, on the past as a mirror of historical shadows, and on the future which he is going to inscribe with the words of truth and power.

Три сборники стихов Владимира Пишко представляют собой симбиоз различных жанров: сонеты, сонетная баллада, стихи в форме “эсемески”, рубаи. Поэт использует широкую гамму художественных средств образности (оценочные эпитеты, расширенные метафоры, персонификацию, синестезию, интонационную градацию, аллюзии и антитезы) для обнажения своих сокровенных чувств (интимная лирика) и личной трагедии (поэма “Река”, посвященная памяти погибшего сына), а также для представлений рефлексий поэта о смысле жизни, о прошлом как зеркале исторических теней, а также о будущем, в котором В. Пишко мечтает записать своё слово-истину, слово-силу.