Репликонная организация генома высших организмов: критический разбор фактов и гипотеза

Abstract

В статье дан критический анализ методов определения размеров репликонов на радиоавтографах молекул ДНК. Показана несостоятельность концепции «кластеров мелких (30–50 мкм) репликонов». Обосновано существование больших (100–200 мкм и более) репликонов. Предложена модель организации репликации хромосом высших организмов.

Дано критичний аналіз методів визначення розмірів репліконов на радіоавтографах молекул ДНК. Показано неспроможність концепції «кластерів дрібних (30–50 мкм) репліконів». Обгрунтовано існування великих (100–200 мкм і довших) репліконов. Запропоновано модель організації реплікації хромосом вищих організмів.

The size measurement of replication units (replicons) by the method of DNA-fibre auto-radiography is critically analyzed. It is shown that the conception of «clusters of small replicons (30–50 u.m.)» is untenable. The model for organization of eucaryotic chromosome replication is suggested. This model is based on the known temporal order of replication of the functional chromosome blocks (G⁻→G⁺→C) and on the existence of large replicons (100–200 u.m and more) being approximately equal to DNA fragments in one average-size functional block (300 u,m). The model is also based on the assumption Wiat the replicon initiations are grouped at three discrete short time intervals disrupted by prolonged time intervals during which only DNA chain elongation and replicon termination occur. The model explains uneven DNA synthesis during the S-period and facilitates a search of mechanisms for genetic control of the replication time sequence of different genome parts.