Міфи радянської доби. Спростування та розвінчування в постколоніальний період

Abstract

Статтю присвячено проблемі взаємодії українського суспільства з власними уявленнями про радянське минуле. Зокрема, опираючись на антропологічне трактування поняття «міф», згідно з яким, міфом є історія чи оповідь, яка має сакральний характер для конкретної соціальної групи чи спільноти, розглянуто три приклади радянських міфів: 1) про Сталіна як великого вождя, 2) про націоналізм, 3) радянський наратив про минуле України. Важливим аспектом цієї статті є аналіз саме пострадянської динаміки цих міфів, тобто їхньої трансформації в умовах, які нагадують постколоніальність у країнах Африки та Азії, що були в минулому колоніями європейських країн. Зокрема, уявлення про Сталіна як великого вождя може слугувати прикладом співіснування короткого та розширеного оповідань міфу. Це розрізнення було запроваджене Броніславом Маліновським та Морісом Леєнгардтом для позначення міфів, які або набули чіткої форми наративу (коротке оповідання), або існують у формі нечітко окреслених уявлень та переконань у свідомості людей (розширене оповідання). Аналіз динаміки ставлення до Сталіна в українському суспільстві протягом 1991–2016 років дозволяє виявити соціальні фактори, які в пострадянський період визначали позитивне та негативне ставлення до нього. Зокрема, показано, що фактор ідентичності після 2000-х років є ключовим: якщо людина ідентифікує себе з українською нацією, то її ставлення до Сталіна є виразно негативним. Аналіз основних наративів про минуле України та сприйняття поняття «націоналізм» в українському суспільстві підтверджує коректність використання постколоніального підходу до осмислення українського суспільстві протягом 1991–2022 років. Зокрема, отримали підтвердження тези Ґаятрі Чакраворті Співак та Едварда Саїда про те, що панування колонізаторів зберігається в сфері культури навіть тоді, коли нація вже здобула політичну незалежність. По-перше, нація продовжує користуватися «мовою» колонізаторів, тобто перебувати в полі смислів, нав’язаними колонізаторами. Саме такою є доля поняття «націоналізм», яке до 2014 року сприймалося в українському суспільстві переважно в радянському ключі. Співіснування шістьох наративів про минуле України, де лише два мають виразно радянське забарвлення, дозволяє зрозуміти механізми деколонізації, які відбувалися в українському суспільстві до 2014 року.

The article deals with the problem of Ukrainian society’s interaction with its own ideas about the Soviet past. In particular, based on the anthropological interpretation of the myth notion (according to which a myth is a story or narrative that has a sacral character for a specific social group or community), three examples of Soviet myths are considered: 1) about Stalin as a great leader; 2) about nationalism; and 3) the Soviet narrative about Ukraine’s past. An important aspect of this article is the analysis of the post-Soviet dynamics of these myths, i.e., their transformation in conditions reminiscent of post-colonialism in countries of Africa and Asia, which were colonies of European countries in the past. In particular, the idea of Stalin as a great leader can serve as an example of the coexistence of short and extended stories of a myth. This distinction was introduced by Bronisław Malinowski and Maurice Leenhardt to denote myths that have either taken the form of a clear narrative (short story) or exist, in people’s minds, in the form of vague ideas and beliefs (extended story). The analysis of the dynamics of attitudes toward Stalin in Ukrainian society throughout 1991–2016 allows us to identify social factors that determined positive and negative attitudes toward him in the post-Soviet period. In particular, it is shown that in the 2000s the identity factor is crucial: if a person identifies himself or herself with the Ukrainian nation, his/her attitude towards Stalin is clearly negative. The analysis of both the main narratives about Ukraine’s past and the perception of the nationalism concept in Ukrainian society proves the accuracy of using the post-colonial approach to the understanding of Ukrainian society during 1991–2022. In particular, the theses of Gayatri Chakravorty Spivak and Edward Said that the domination of colonizers in the sphere of culture persists even in the case a nation has already gained political independence have been confirmed. First, the nation keeps using the language of colonizers, i.e., keeps staying in the field of meanings imposed by colonizers. Such is the fate of the nationalism concept, which until 2014 had been perceived in Ukrainian society mainly in a Soviet way. The co-existence of six narratives about Ukraine’s past, of which only two were distinctly Soviet, allows us to understand the mechanisms of decolonization that took place in Ukrainian society before 2014.