Духовна культура: проблема самовизначення

Abstract

У статті аналізується сутність духовної культури, її предметна, практична ґенеза, розглядається відмінність власне духовної культури від форм її виявлення. Через призму духовної культури проаналізовані свобода та традиції як важливі чинники людського існування. Самовизначення духовної культури представлено як перманентний процес, що здійснюється через постійне співставлення духовного й матеріального, приведення їх у відповідність одне до одного.

In the article the essence of spiritual culture and its objective, practical genesis are analyzed, the difference between proper spiritual culture and forms of its occurrence are examined. In the light of spiritual culture the freedom and traditions are analyzed as important constituents of human existence. Self-determination of spiritual culture is introduced as a permanent process which is realized by means of constant opposition between spiritual and material, their adjusting to each other.