Прастытуцыя ў Вяліком княстве Літоўском у XVI–XVII стст.

Abstract

Історія проституції давно стала предметом дослідження у світовій історіографії. У загальний контекст історії Великого князівства Литовського ця тема не ввійшла через її табуювання і слабку джерельну базу. Проституція – явище досить давнє, означає акт або втягування у сексуальні стосунки за гроші. Вона була невід’ємною частиною життя багатьох міст Речі Посполитої, а також військових. Жінки працювали у будинках розпусти або діяли індивідуально. Шляхи потрапляння до цієї професії біли різні і не завжди з власної волі. Жриці кохання належали до маргінального прошарку населення, вони порушували загальноприйняті взірці матері і дружини. Проте не можна стверджувати, що у ВКЛ повії зазнавали особливих переслідувань. Вони були необхідною складовою давнього соціуму. Їх послугами користалися представники різних станів, у тому числі духовенства і шляхти.

The history of prostitution has been studied in the world historiography for a long time. This theme has not included in the general history of the Grand Duchy of Lithuania because of its taboo and weak representation in sources. The phenomenon of prostitution is very ancient. It is determined as an act or a retraction in sexual intercourse for money. The prostitution was an essential part of life of many cities and also closely connected with an army. Women worked at brothels or as an individual prostitute. They could get into profession by different ways and sometimes it was against their will. Prostitutes were treated as marginal people. They destroy accepted ideals of a wife and a mother. But we could not say that prostitutes were persecuted in the GDL. They were an essential part of inhabitants. The nobility and clergy used their service.