«Вивід прав України» – політико-правовий трактат Пилипа Орлика чи Ілька Борщака? Частина друга

Abstract

Метою запропонованого дослідження є підтвердження достовірності політико-правового трактату «Вивід прав України» шляхом аналізу джерел, датованих жовтнем 1708 р. та кінцем 1711 – початком 1712 рр. Застосовуючи проблемно-аналітичний метод, автор ретельно дослідив документи тієї доби та їхні інтерпретації відомими істориками. Новизна матеріалу полягає в тому, що автор уперше датував створення «Виводу прав України» груднем 1711 р. як документа, призначеного для представлення на міждержавній мирній конференції в Утрехті. Він також висвітлив активну дипломатичну діяльність мазепинців наприкінці 1711 – на початку 1712 рр. у Стамбулі та Бендерах, спрямовану на утворення незалежної України на основі договорів із Туреччиною, Московією та Швецією. Протягом шести місяців гетьман Пилип Орлик та його найближчі старшини підготували низку важливих документів, меморандумів, трактатів, листів і заяв для дипломатів, високопосадовців і монархів, в яких аргументували право українців на власну самостійну державу. Автор, вивчаючи ці зразки політико-державницького мислення гетьманців, за допомогою цитат із їхніх дипломатичних текстів подає найповнішу картину політичної культури соратників Івана Мазепи, розкриває їхні прагнення, сподівання та погляди на історичне минуле України. Висновки. Історик І. Борщак не вигадував політико-правовий трактат «Вивід прав України», а підготував його до друку, переписавши з автентичного джерела. Цей документ був створений мазепинцями в грудневі дні 1711 р., сповнені напруги, коли Османська імперія оголосила війну Московії. Найбільша цінність «Виводу прав України» полягає в оприлюдненні положень угоди між Карлом XII та І. Мазепою від 30 жовтня 1708 р., а також у донесенні правди про стратегічні орієнтири борців за незалежну українську державу. Документ засвідчує високу дипломатичну спроможність мазепинців, які намагалися здобути свободу для козаків через переговори з правителями Стамбула, Стокгольма, Лондона, Відня, Версаля та Гааги.

The aim of the proposed study is to confirm the authenticity of the political-legal treatise «Vyvid Prav Ukrainy» («Excerpt of the Rights of Ukraine») by analyzing sources dated October 1708 and late 1711 – early 1712. Using a problem-analytical method, the author thoroughly examined documents from that period and their interpretations by renowned historians. The novelty of the material lies in the fact that the author has, for the first time, dated the creation of «Vyvid Prav Ukrainy» to December 1711, identifying it as a document intended for presentation at the interstate peace conference in Utrecht. The study also highlights the active diplomatic efforts of Mazepa’s associates at the end of 1711 – the beginning of 1712 in Istanbul and Bender, aimed at establishing an independent Ukraine based on international treaties with Turkey, Muscovy, and Sweden. Over six months, Hetman Pylyp Orlyk and his closest senior officials prepared a series of important documents, memorandums, treatises, letters, and statements addressed to diplomats, high-ranking officials, and monarchs, arguing for Ukrainiansʼ right to their own independent state. By analyzing these samples of political and state-building thought among the Hetmanate, the author presents the most comprehensive picture of the political culture of Ivan Mazepaʼs associates using quotes from their diplomatic texts, revealing their aspirations, hopes, and views on Ukraineʼs historical past. Conclusions. Historian I. Borshchak did not fabricate the political-legal treatise «Vyvid Prav Ukrainy » but instead prepared it for publication by transcribing it from an authentic source. This document was created by Mazepa’s supporters during the tense days of December 1711, when the Ottoman Empire declared war on Muscovy. The greatest value of «Vyvid Prav Ukrainy» lies in its publication of the provisions of the treaty between Charles XII and Ivan Mazepa dated October 30, 1708, as well as its dissemination of the truth about the strategic orientation of the fighters for an independent Ukrainian state. The document attests to the high diplomatic competence of Mazepa’s supporters, who sought freedom for the Cossacks through negotiations with the rulers of Istanbul, Stockholm, London, Vienna, Versailles, and Hague.