Жінки-історики-козакознавці в історіографічному процесі Південної України наприкінці ХІХ – першій третині ХХ ст.

Abstract

Метою статті є з’ясування ролі жінок у розвитку історичної освіти, думки та науки на території Південної України у другій половині ХІХ – першій третині ХХ ст. Зазначено, що попри історіографічну репутацію 1920-х років як часу емансипації жінок у науці, вже у попередній період жінки мали вплив, хоч і незначний, на історіографічний процес, що, власне, і підготувало ґрунт для їх подальшого увиразнення як істориків. До 1920-х років масштаб особистостей жінок-істориків виглядає більш значним.

Subject of this work is participation of women in the development of historical education, activity of historical scientific organizations, research of various questions of history, the help in collecting of ancient artifacts. Chronologically the work is devoted to the historiographic facts of the end of ХІХ – the first third of the XX century.

Целью статьи является выяснение роли женщин в развитии исторического образования и науки на территории Южной Украины во второй половине ХІХ – первой трети ХХ ст. Указано, что несмотря на историографическую репутацию 1920-х годов как времени эмансипации женщин в науке, уже в предыдущий период женщины имели влияние, хотя и незначительное, на историографический процесс, что, собственно, и підготовило почву для их дальнейшего продвижения как историков. До 1920 г. масштаб личностей женщин-историков выглядит более значительным.