Нейрофизиологические маркеры стресса в период восстановления после острых осложнений заболеваний сердечно-сосудистой системы

Abstract

Во время санаторно-курортного лечения проведено комплексное обследование группы из 14 пациентов-мужчин, перенесших инфаркт миокарда или инсульт. Группой контроля служили 14 мужчин сравнимого возраста (в среднем порядка 55 лет) с отсутствием выраженных заболеваний сердечно-сосудистой системы (ССС). Обследование проводилось с использованием аппаратно-программного комплекса, позволяющего одновременно регистрировать ЭКГ, ЭМГ, ЭЭГ, респираторные движения, пульсовое кровенаполнение, температуру кожи, электрокожное сопротивление и ряд других показателей. Обнаружено, что для пациентов были характерны существенное увеличение электрокожной проводимости, выраженное тахипноэ и некоторые тенденции к тахикардии и снижению температуры кожи. Согласно показателям вариабельности сердечного ритма (ВСР) среднее значение стресс-индекса, по Баевскому, у пациентов почти втрое превышало аналогичную величину в группе контроля, а общя мощность спектра ВСР была резко (также почти втрое) сниженной. Амплитуда тонической ЭМГ-активности mm. trapezii в состоянии покоя значительно превышала таковую у контрольных субъектов. Амплитуда ЭЭГ-осцилляций с частотой 8–13 Гц в отведении Cz у пациентов была несколько ниже, чем в контрольной группе, а увеличение данного показателя в пробе с закрыванием глаз было у них выражено значительно хуже, чем в контроле. Параллельная регистрация ряда физиологических (прежде всего нейрофизиологических) показателей позволяет эффективно определять объективные маркеры состояния стресса после осложнений заболеваний ССС; соответствующие данные могут быть использованы в ходе процедур управления функциями организма на основе обратных связей по параметрам деятельности его систем (biofeedback control, компьютерное биоуправление).

Під час санаторно-курортного лікування проведено комплексне обстеження групи із 14 пацієнтів-чоловіків, які перенесли інфаркт міокарда або інсульт. Група контролю була представлена 14 чоловіками порівнянного віку (в середньому порядку 55 років) із відсутністю виражених захворювань серцево-судинної системи (ССС). Обстеження проводилось із використанням апаратно-програмного комплексу, який дозволяв одночасно реєструвати ЕКГ, ЕМГ, ЕЕГ, респіраторні рухи, пульсове кровонаповнення, температуру шкіри, електрошкірний опір і низку інших показників. Виявлено, що для пацієнтів є характерними істотне збільшення електрошкірної провідності, виражене тахіпное та деякі тенденції до тахікардії і зниження температури шкіри. Згідно з показниками варіабельності серцевого ритму (ВСР) середнє значення стрес-індексу, за Баєвським, у пацієнтів майже втричі перевищувало аналогічну величину в групі контролю, а загальна потужність спектра ВСР була різко (також майже втричі) зниженою. Амплітуда тонічної ЕМГ-активності mm. trapezii в стані спокою значно перевищувала таку у контрольних суб’єктів. Амплітуда ЕЕГ-осциляцій із частотою 8–13 Гц у відведенні Cz у пацієнтів була дещо нижчою, ніж у контрольній групі, а збільшення даного показника в пробі із заплющенням очей було в них виражено значно гірше, ніж у контролі. Паралельна реєстрація низки фізіологічних (перш за все нейрофізіологічних) показників дозволяє ефективно визначати об’єктивні маркери стану стресу після ускладнень захворювань ССС; відповідні дані можуть бути використані в перебігу процедур управління функціями організму на базі зворотних зв’язків за параметрами діяльності його систем (biofeedback control, комп’ютерне біокерування).