Кам’яні надмогильні пам’ятки сільських цвинтарів долини Тилігулу

Abstract

Надмогильний хрест як частина поховального обряду на території України відомий ще з ХІ–ХІІ ст. на білокам’яних князівських саркофагах. З часом надмогильний хрест змінював свою форму, але ніколи основний сакральний зміст й мету його встановлення на місці поховання померлого, якою було не тільки відзначення місця останнього притулку близької людини, але й оберіг для його душі, сподівання на вічне життя й віру в воскресіння. Під час досліджень на теренах східної Одещини були виявлені хрести, які за своєю технологією виробництва схожі між собою, повторюють усталену форму, але відрізняються рівнем майстерності виготовлення. Отже центрів виробництва, майстерень, було чимало і не всі вони були прив’язані до центрів по видобутку черепашника. Просте логічне співставлення дає можливість припуститися про існування майстерень віддалено від кар’єрів та катакомб, а художність, якість роботи вже залежала від досвіду та майстерності того чи іншого майстра. На цвинтарях долини Тилігулу збереглися архаїчні кам’яні хрести. Геометризовані форми хрестів зустрічаються в поодиноких випадках. Найбільша кількість хрестів виявлено на цвинтарі села Завадівка. Датовані пам’ятки переважно третьою чвертю ХІХ ст. Матеріал який застосовувався для виробництва хрестів - крупної фракції жовтий черепашник. Надгробки були виготовлені з місцевого матеріалу та місцевими майстрами - привозних хрестів по лінії річки Тилігул не зустрічається.

The tombstone cross as a part of the funeral rite in Ukraine has been known since the eleventh century on white stone princely sarcophags. Over time, the tombstone cross changed its form, but never the main sacred meaning and purpose of its installation at the burial site of the deceased, which was not only to mark the final resting place of a loved one, but also to serve as a talisman for his or her soul, hope for eternal life and faith in the resurrection. During the research on the territory of the east part of Odesa region, crosses were found that are similar in their production technology, repeating the established form, but differing in the level of craftsmanship. Thus, there were many production centres/workshops, and not all of them were tied to shell rock extraction centres. A simple logical comparison allows us to assume that the workshops existed far from the quarries and catacombs, and that the artistry and quality of the work depended on the experience and skill of a particular craftsman. Archaic stone crosses have been preserved in the cemeteries of the Tilihul Valley. Geometric shapes of crosses are found in isolated cases. The largest number of crosses was found in the cemetery of Zavadivka village. The monuments date mainly from the third quarter of the nineteenth century. The material used for the production of crosses is coarse yellow shell rock. It is logical to conclude that the tombstones were made from local material and by local craftsmen. There are no imported crosses that we have observed in other areas of the study along the Tiligul River.