Роль подкрепляющей системы мозга и генных мутаций в развитии алкоголизма

Abstract

В обзоре рассматриваются данные, опубликованные в течение недавнего периода (2003–2012 гг.) и касающиеся значения воздействий на подкрепляющую систему мозга, а также генных мутаций для развития алкоголизма. Упомянута особая роль влияний алкоголя, а также иных аддиктивных агентов и стимулов на дофаминергические нейронные системы мозга и роль изменений, происходящих при этом в структурах, относящихся к «системе вознаграждения», – прежде всего, прилежащем ядре и связанных с ним церебральных структурах. Анализируются рецепторные механизмы эффектов наркогенов (роль различных типов рецепторов дофамина и ГАМК­рецепторов). Подчеркнуто сходство влияний различных аддиктивных веществ на подкрепляющую систему мозга; упомянуты первые результаты использования глубинной стимуляции мозга для лечения алкоголизма и перспективы соответствующих подходов. Рассмотрено значение генных мутаций для формирования предрасположенности к алкоголизму, в частности мутаций, влияющих на синтез алкогольдегидрогеназ, альдегиддегидрогеназ, молекул клеточной адгезии, нейроспецифичной протеинкиназы С, рецепторов и транспортеров дофамина и норадреналина, а также некоторых регуляторных протеинов

В огляді розглядаються дані, опубліковані протягом нещодавнього періоду (2003–2012 рр.), щодо значення впливів на підкріплюючу систему мозку, а також генних мутацій для розвитку алкоголізму. Згадана особлива роль дії алкоголю, а також інших адиктивних агентів і стимулів на дофамінергічні нейронні системи мозку та роль змін у структурах, що відносяться до «системи винагороди», – перш за все, прилеглому ядрі та зв’язаних з ним церебральних структурах. Аналізуються рецепторні механізми ефектів наркогенів (роль різних типів рецепторів дофаміну та ГАМК­рецепторів). Підкреслена подібність впливів різних адиктивних речовин на підкріплюючу систему мозку; згадані перші результати використання глибинної стимуляції мозку для лікування алкоголізму та перспективи відповідних підходів. Розглянуто значення генних мутацій для формування схильності до алкоголізму, зокрема мутацій, що впливають на синтез алкогольдегідрогеназ, альдегіддегідрогеназ, молекул клітинної адгезії, нейроспецифічної протеїнкінази С, рецепторів і транспортерів дофаміну та норадреналіну, а також деяких регуляторних протеїнів.