Структурні зміни кадрової складової наукового потенціалу України (1995—2009)

Abstract

Проаналізовано динаміку кількості фахівців, які виконують дослідження і розробки в розрізі галузей науки та окремих її дисциплін. Показано, що, крім значного (більш ніж у 3 рази) зменшення загального їх числа, за останні 14 років дуже суттєвих змін зазнала і внутрішня структура кадрового потенціалу української науки. Найбільш затребуваними з боку держави виявились суспільні науки: істотно збільшились як абсолютні показники їх кадрового потенціалу, так і їх відносна частка в загальній структурі науки України. Зберегли деяку позитивну динаміку природничі науки: їх частка в кадровому потенціалі зросла з 19 до 37%. У той же час сьогодні вже не можна говорити, що обличчя вітчизняної науки визначається переважанням дослідників технічного профілю: якщо в 1995 році вони складали 72% загального числа дослідників, то в 2009 вже 47%. Дещо менш драматична, але все ж варта тривоги ситуація в гуманітарних науках.

Проанализирована динамика численности специалистов, выполняющих исследования и разработки в разрезе отраслей науки и отдельных ее дисциплин. Показано, что, кроме значительного (более чем в 3 раза) уменьшения общего их числа, за последние 14 лет очень существенных изменений претерпела и внутренняя структура кадрового потенциала украинской науки. Наиболее востребованными со стороны государства оказались общественные науки: существенно увеличились как абсолютные показатели их кадрового потенциала, так и их относительная доля в общей структуре науки Украины. Сохранили некоторую положительную динамику общественные науки: их доля в кадровом потенциале возросла с 19 до 37%. В то же время сегодня уже нельзя говорить, что лицо отечественной науки определяется преобладанием исследователей технического профиля: если в 1945 году они составляли 72% общего числа исследователей, то в 2009 уже 47%. Несколько менее драматична, но все же тревожна ситуация в гуманитарных науках.

The analysis covers the dynamics of the number of specialists performing R&D by scientific field and in selected disciplines. It’s shown that apart from the strong (more than thrice) reduction in the total number, the past 14 years marked quite essential change in the structure of the personnel potential of the Ukrainian science. Social sciences proved to be the most demanded by the State, in view of the essential growth in absolute numbers of their researchers and their structural share. A positive dynamics could be secured by natural science, as the share of their researchers grew from 19% to 37%. However, it wouldn’t be fair to say now that the Ukrainian science features prevalence of researchers in the engineering profile: while in 1995 they accounted for 72% of the total amount of researchers, in 2009 their share fell to 47%. The situation in humanities, although being quite alarming, seems to be somewhat less dramatic.